“бо праведний сім раз впаде-та зведеться, а безбожний в погибель впаде!”
Книга приповістей Соломонових 24:17

Нависла над Вкраїною загроза, чорною хмарою висить 
Донецько-руськая заноза із тіла нашого стримить.
Гноїлась рана ця вже довго, північний «брат» її ятрив,
Тепер червонії корогви вже і в Луганську розмістив.
Страшна, брехлива пропаганда народ місцевий замогла, 
Прийшла кадирівська команда і розум їх перемогла.
Де не змогла — там залякала, їхні душі страх роз’їв, 
Глибоко правду закопала, а совість, мабуть, Путін з’їв.
Болить нам рана ця щоденно, дітей невинних поїда.
Іде війна... А чи священна? Ніхто не скаже! От біда!
Всі нас підтримують словами. І Закордон за нами теж...
Та лиш словами, не ділами... І сиплять ними всі без меж...
Еліта наша, вже майданна, геть затягнула справи всі.
До ворогів вона гуманна, а януковичів, тих псів 
Тихо з країни відпустила, всі здоровенькії втекли,
Та ще й мільярди прихопили, в Росію дружно прибули,
А Неньку так вже обідрали наче ту липку навесні...
Наші їм пальцем помахали, — а далі лиш слова рясні,..
«Ми всіх посадимо злочинців! Хай не турбується Майдан,
Ми тих донецьких різночинців!... І знову скрізь один обман... 
Обрали свого президента, обрали раду, уряд наш...
А за побитого студента сів хоч один?.. Їм би лиш транш! 
А за цілу Небесну сотню, убиту ворогом взимі,
Ви посадили хоч би трійню? Шукайте ворога самі! 
Віддали Крим — ми промовчали, — не мали чим їх боронить. 
Тепер Донецьк — ми дружно встали, щоб цю біду не допустить 
У саме серце України... І знов на фронті лиш наш брат 
Риє окопи там до днини, бо лупить руський там булат.
Земля палає під ногами у наших хлопців, а чому?
Уся еліта там не з ними, не у смертельному диму?
Прості солдати лиш герої, а весь чиновницький загал
Обкрадує країну свою і весь хабарницький запал 
Вкладає в ненаситну пащу! Де з цим хабарництвом війна? 
Коли вже станете на прощу? Ей! Україна в нас одна!
Тепер профукаєм їй волю — навіки в рабство попадем!
Хто, як не ми за її долю в боях кривавих упадем?
Ми розумієм, що реформи комусь страшніші ніж війна,
Що міжнародні людські норми для когось то страшна мана! 
А та люстрація народна так налякала всіх чинуш,
Що серед них вже стало модно в АТО відправитись чимдуж. 
Ці черв’яки і там пролізли, хапнувши статуса собі.
І не стріляли й не промерзли, і не таскали на горбі 
Важкі армійські міномети та не тіснились в бліндажах,
Як “ураганівські комети” на землю нашу несли жах.
Усі уярмлені століття еліта полишала нас 
У ті найважчі лихоліття ви, незважаючи на час,
На наші рани і на муки спокійно так “здавали” нас 
Сьогодні, поки чисті руки, ми закликаємо ваш клас: 
“Станьте у стрій з своїм народом — ви ж є найкращі серед нас!
Ви ж з України ніби родом і ви є наш народний глас.
В чужій країні, друзі, браття, ви так не зможете прожить,
Тож загасім війни багаття. І час нам чвари припинить!
Ви наживете ще багатства та і сьогодні вам стає,
Кращого ви не знайдете царства, а тільки це, що у нас є,
Ну хоч би раз за сотні років ви у історію ввійдіть 
За ту рішучість своїх кроків, — і в світлий час нас поведіть. 
Королів у нас не було, не потрібні нам й царі.
Хоч би раз ви нас почули та не брали хабарі...
Час єднатися народу, а ви теж є наш народ 
Час боротись за свободу й зупинити хоровод,
Що ви водите із нами? Схаменіться, просим вас 
Ми готові йти за вами. Наступив єднання час!
Бо на Третьому Майдані може статися усе 
І народ в сердитім стані на смітник усіх знесе.

В.САДОВНИК, 2015 рік