Коли уважно спостерігати за цим енергійним та жвавим чоловіком, важко не помітити, як він фанатично залюблений у рослинний світ матінки-природи. Всі дерева, кущі, трави, які побачила кругом його будинку, комфортно уживаються одне з одним і, мабуть, таки люблять свого господаря. Тай він щоразу лагідно та дбайливо, торкаючись до  них, увесь час постійно до кожного посміхався…

— Бог створив землю, людину, тварину, рослину, які є взаємодоповнюючими і одне без одного не матимуть життя, якщо не буде взаємоповаги, — посвячує мене у філософські роздуми Тарас Іванович. — Рослина — живий організм, який також відчуває як до неї ставиться людина. Вона відчуває біль і ласку, любов і зневагу. Тому вимагає постійного й кропіткого піклування. А за це віддячує людині своїми цілющими властивостями, які зберігають здоров’я і нерідко дарують друге життя…

Бродити володіннями екзотичних насаджень та ще у компанії неабиякого знавця лікувальних секретів кожної рослинки — суцільне задоволення і як мінімум — посмішка з вигуками: «Яка краса! Та ще й користь!» Але гріх було б не розпочати розповідь про траволюба з того, про що знають чи не всі дорослі веренчанці. Як з’ясувалося, Тарас Іванович з роду Ільчуків (по материнській лінії), його прапращури оселилися на території нинішнього села, ткали верені (килимові доріжки) і з цього почалася назва  Веренчанка. У селі Дригибка знають як патріота України. А інакше й не могло бути, адже предки його були козаки. А дідусь у 1941 році, коли прийшли москалі, зумів заховати декілька україномовних книг та стародавню Біблію, яка й досі зберігається у вуйка Міля… Книги, журнали, брошури — без них  Тарас не уявляє як би доглядав своє рослинне господарство. Та й ім’я йому батьки дали не просто так, а на честь нашого Кобзаря, адже народився також, як і Шевченко, у березні. У дитинстві любив бігати травами, збирати лікарські рослини, як просила мама. Закінчив школу, здобув професію машиніста тепловоза. Одружився на односельчанці Анастасії. Мають четверо дітей: дві доньки — Ярослава і Людмила та двох синів-близнюків — Івана й Петра, тішаться онуками, їх у них семеро. Сім’я давно не скаржиться на проблеми зі здоров’ям, але 30 років тому саме хвороба спонукала до лікування травами.

Молодого Тараса давно доймала виразка дванадцятипалої кишки. Що тільки не пробував, нічого не допомагало. Хтось порадив, що виразку загоює обліпихова олія. Коли був у Чорткові, де ремонтував тепловоз, купив саджанець. Потім придбав у Кіцмані — безколючкову, крупноплідну. Дереву понад 3 десятки літ, а воно й досі гарно плодоносить. Сестра дружини з Алтаю привезла рецепт олії. Коли поїхав до своєї сестри у Хабаровський край, звідти привіз лимонник китайський. Це ягода, яка має 5 смаків — солодка, кисла, гірка, солена, перчена. Під час війни пілотам давали її для більш загостреного зору. Читаючи різні книги про лікарські рослини та вивчаючи давні рецепти, почав, як каже Тарас Іванович, «стягувати» на обору все, що зацікавило. Так город перетворився у ботанічний сад. З часом з’являлися елеутерокок (замінник женьшеню), аралія маньчжурська (стимулюють нервову систему), підвищують тонус організму та загалом імунну систему.

— Мене дуже часто запитують, — розповідає Дригибко, — а від чого це зілля, а які хвороби лікують ці ягоди?.. Я відповідаю, що, коли вживати те, що в мене росте, можна насправді позбутися багатьох недугів, бо більшість із них — зміцнюють імунну систему, яка дозволяє боротися з хворобами. Як каже Наталя Земна: якщо влітку на повен рот їсти морву (шовковицю) зимова простуда вам не страшна. З того часу, коли на столі з’явилися ось ці ягоди та трави, ліки самі собою пропали з хати. І їх у нас немає ось уже близько 30 років. Коли Настя в Італії захворіла і почала пити трави, привезені з дому, господарі з недовірою посміхалися. Увечері побачили її здоровою і самі попросили рецепт одужання. Ви  вже куштували гумі — червоні ягоди — родичка обліпихи, з неї варимо компот, робимо наливку чи заморожуємо. Крім того, вона невибаглива і слугує живим плотом. Бачте, у мене немає огорожі, замість неї — різні корисні кущі. Ірга — чорна, смачна ягода — загальнозміцнююча. Поруч персик — великоплідний (коли достигає заледве вміщується в долоню). Колись з Польщі привіз саджанець, який гарно прижився, зараз маю декілька дерев. А тут м’ята, меліса, огірочник… Скуштуйте… (справді, їсиш листя, а наче огірочок). Ходіть за мною до ще одного плоту… Ця темно синя, грушоподібна ягода —  жимолость. Ще залишилося декілька ягід, адже вона цвіте у березні (витримує 7 градусів морозу), а плодоносить у травні. Серце та печінка, малокрів’я не турбуватимуть, якщо їсти ці ягоди. Лікує малярію, збагачена калієм, кальцієм, йодом. Тут ожина безколючкова (велика і смачна!), а це рясно, майже листя немає — малина чорна, вона тільки доходить. А у цьому куточку — годжі, у нас її називають поплітником, бо росте і в’ється плотами. Мало хто знає, що вона збиває температуру. Ми з дружиною дітей лікували нею. Ніби виноградник розвилася аргута актінідія — різновидність ківі, а смак ананаса. Є і лаконос американський, він отруйний, якщо вживати багато, а я щоранку дозволяю собі 10 ягід, які виробляють імунітет і енергія організму забезпечена на увесь день. Тут суниця, а поруч полуниця Дивосвіт, що плодоносить до грудня.  Ось ще чорний тмін. Мабуть, чули, що у склепі єгипетського царя Тутанхамона знайшли ягоди нігели та олію, якою він був забальзамований. Вона в мене також росте…

Тарас Іванович не вгавав знайомити мене зі своїми підопічними. Якщо я навіть назву ще побачений великий малинник (посадив на прохання сина Івана, який хоче займатися її вирощуванням), смородину, фундук кавказький, кизил, глід (який, кажуть, лікує рак), масне зілля, величезні плоди яблук — це просто дивина, а насправді щеплені дичка на… дичці, хурму, крупну аличу, груші та яблуні, дев’ятисил, то все одно всього не осягну… А ще, дуже важливо, природолюб, вирощуючи цю дивину, зовсім не застосовує ніякої хімії і навіть мінеральних добрив. Він сіє сидерати, які слугують поживою. Наприклад, календулу, зібравши квіточки на ліки, — стебла збиває для удобрення. Відвідує також різні семінари та зібрання з питань органічного вирощування. Ділиться досвідом, набуває нових знань зі своїми однодумцями.

У нього є ще одне надзвичайно цікаве хобі — відеозйомка. Понад 20 років він фільмує різні заходи, які відбуваються у селі, в районі, області і навіть за кордоном, коли там буває. Як, наприклад, недавно — в Румунії, де не тільки включав свою камеру, але й пригощав усі делегації екзотичними ягодами…

Надворі вже смеркало, коли Тарас і Настя запросили до своєї господи на ячмінну каву… з цикорієм (смакота!), вирощеним на городі та пригостили своїм медом, який надбали 7 бджолосімей. Звернула увагу на те, що і в хаті, і на оборі — результат його дбайливих рук та власної фантазії. Стіни — ніби з паркетного матеріалу, а насправді з… дров. Берег — укріплений …скляними пляшками… І все, все потопає в зелені…

— Дуже хочу, щоб люди також вирощували трави і розуміли, що природа — це здоров’я, а доглянута й урізноманітнена —  ліки від усіх хвороб. Благо, мої діти це розуміють, тому вірю, що справа матиме продовження, отже, допоможуть своїм сім’ям і іншим  людям. Значить шлях мій правильний і недаремний у цьому житті.

С.МАСЛОВСЬКА