ЗЕРНОВІ ЗБИРАЙ — ПРО НАСТУПНИЙ ВРОЖАЙ ДБАЙ 

Мабуть, кращої ідилії в природі не існує… Так подумалося,  коли ногою ступила на чималу скибу грунту Заставнівського поля ТОВ «Хрещатик-Агро». Молодий механізатор О.Вікірюк орав поле на зяб…  Земля, звільнена від ваговитого колосу, полегшено дихає та наповнює повітря ароматом хліба, переплетеним із запахом свіжозлущеної стерні… Так, це рукотворна краса, але тим і приваблива, бо сама праця на землі є святою…
Так розпочався мій, свого роду, день поля у цьому господарстві. Шкодувала, що не потрапила на самі жнива, але вже під кінець дня збагнула, що насправді нічого не втратила: для справжнього хлібодара кожен день — важливий, кожен етап — неповторний. Головний агроном В.Микитюк та агроном-насіннєвод П.Ковальчук називають серпень — найважливішим літнім місяцем, бо хлібороби тоді виконують три головні функції — завершують жнива, лущать стерню й готують грунт до сівби нового врожаю та кидають у землю добірне зерно під урожай наступного року.   А ось у ТОВ «Хрещатик-Агро» фінальний етап жнив випав на кінець липня. Певно, сталося це за бажання матінки-природи  та завдяки сумлінності трудівників поля. Долаючи шлях із поля до пункту очистки зерна, фахівці повідали, що до 30 липня зібрали урожай озимого ячменю (площа — 511 гектарів), ярого (107 га), озимої пшениці (2687 га), озимого ріпаку (403) і отримали чудовий ужинок — близько 57 центнерів на круг. Як з’ясувалося, середня урожайність ранніх зернових на Буковині — 45 центнерів з  гектара. Отже, хлібороби «Хрещатика-Агро» знову, уже традиційно, лідирують. Одразу ж після жнив, на наступний день, потужна техніка впоралася із лущенням стерні на площі 3304 гектари. Так, жнива завершилися, але турботи на полі не скінчилися. Невдовзі розпочнуться другі жнива — збирання сої, кукурудзи, соняшнику. На ці культури господарники також плекають значні надії та сподівання.  Уже завершили підготовку площ під сівбу озимого ріпаку. Наразі чекають дощу, аби легше проводити культивацію. Розпочали зяблеву оранку під сою, кукурудзу та соняшник (на 3 серпня перевернуто скибу на площі 368 гектарів). Звісна річ, агрономи дбають про якісний посівний матеріал. Як справжні господарі мають насіння зернових, вирощене на власних дослідних ділянках, але ніколи не гребують наукою та співпрацею зі спецгоспами з вирощування насіння, у тому числі й із ТОВ «Україна» нашого району. 

ПРАЦІ РУЧНОЇ — МІНІМУМ…

Щиро кажучи, під’їхавши до насінницького пункту, очікувала побачити на території багато людей, зайнятих на очистці збіжжя. Натомість — шум потужних агрегатів, майже вся автоматизована система очистки, оператор, водій, два помічники і їхній непідробний позитив та оптимізм. 
— Працюється аж ніяк не важко, — мовлять по черзі два Василі — Онисько і Павильчук. — Це колись на току було людей багато,  наче бджіл у вулику. А зараз потужність  машини, яку, до речі, товариство придбало 2 роки тому, — 80-100 тонн на добу. Всі процеси механізовані, тому ручної праці — мінімум. 
Навідалися ми і на  тракторну бригаду. Це територія, де сконцентрована майже вся техніка товариства. Тут і комбайни закордонного виробництва (три машини — Class і 5 — Nev Holland) і надпотужні трактори Djion Deer та Fendt та менш габаритні, а також різні грунтообробні, посівні та збиральні сільськогосподарські агрегати.   Як сказав бригадир тракторної бригади М.Калин, наразі механізатори готують техніку до других жнив. Загалом самі проводять ремонтні роботи, коли ж агрегат виходить з ладу — запчастини купують на спеціалізованих базах, де є все необхідне для відновлення роботи техніки. Михайло Іванович провів також до приміщення, де зараз тривають ремонтні роботи.  Це колишня їдальня, яка невдовзі перевтілиться у сучасну, з комфортними умовами праці та відпочинку.
До речі, це друга їдальня товариства, а у першій, що на території колишнього цукрозаводу, готують смачні обіди  працівникам.  Український борщ, м’ясні та овочеві страви, риба, приготовлені кухарями В.Кухліновичем, В.Книш та Д.Багам добре смакують і механізаторам, і спеціалістам господарства. 

ТРИ СКЛАДОВІ УСПІХУ — ВІД КЕРІВНИКА ГОСПОДАРСТВА

Остання зупинка для завершення репортажу — кабінет директора товариства — Миколи Олексюка. Він тут людина нова, але, маючи чималий досвід роботи в агрогалузі, керівник дуже швидко адаптувався і має цікаві бачення та плани на майбутнє господарства…
— Насправді для досягнення бажаного результату в агровиробництві потрібно не так багато,  — переконаний Микола Васильович. — Лише три складові ведуть до успіху: 1— високий рівень механізації, 2 — сорти сільгоспкультур — вітчизняної та іноземної селекції, 3 —  технологія обробітку, в тому числі внесення міндобрив та застосування засобів захисту рослин. Щоправда, в нинішніх умовах  додаються ще дві, не менш важливі складові, у центрі яких  людина, тобто  — оплата праці та дотримання договірних зобов’язань  орендаря й орендодавця. Так, це теорія не нова, винайдена і доведена давно і  не нами, але дотримання якої завжди безпрограшне. У ТОВ «Хрещатик-Агро» з цією методикою рахуються, тут є злагоджена співпраця керівників, фахівців, робітників і це об’єднання спрямоване на спільний результат. Нині це гарний ужинок — 57 центнерів з гектара ранніх зернових.

ЛЮДИНА — НА ПЕРШОМУ ПЛАНІ…

Певна річ, не дбаючи про людину праці, отримати бажаний результат майже не можливо. Зараз у нас налічується 160 працівників. Середня заробітна плата —  2,9-3 тисячі гривень. Хоча механізатори, зокрема комбайнери у період жнив отримують 6 і навіть 8-9 тисяч гривень. Договірні відносини маємо з близько 5 тисячами людей. Кожен з них отримає плату за землю не 3 відсотки її вартості, як передбачено законом, а значно більше — 4,8 відсотка, а разом це  продукції на 8 мільйонів 800 тисяч гривень.  Наразі перебуваємо на загальній системі оподаткування. Без ПДВ ми сплатили за 6 місяців понад 1млн.200 тисяч гривень. Крім цього, у першому півріччі за кожного пайовика ми заплатили податок на загальну суму близько 600 тисяч гривень. Сприяємо тим власникам земельних наділів, котрі мають бажання переоформити сертифікат на свідоцтво про право власності. Щоб оформити відповідні документи на одну людину потрібно не менше тисячі гривень, але ці витрати господарство бере на себе. З початку року виділено і оплачено 380 тисяч гривень на розвиток сільських громад. Допомагаємо школам, дитячим установам, церковним громадам,  на розвиток фізкультури і спорту, на підтримку ветеранських організацій та воїнів АТО. Відомо, що щороку оновлюється наш машинно-тракторний парк. Так ось, для надання послуг населенню, а це оранка, культивація, збирання врожаю ми вирішили придбати, окрім нам потрібної потужної техніки, малогабаритну — для більш зручного маневрування. До речі, наші послуги вдвічі нижчі за ті, які надають інші  господарства. Не секрет, що зараз з’являються так звані нові аграрії, які, не маючи ані техніки, ані такої потужної бази, намагаються переманити наших пайовиків. Просимо всіх власників землі бути дуже обережними, аби не прогадати. 

…ЦІКАВІ ПЛАНИ

Для подальшої співпраці з пайовиками   плануємо вести розрахунок у грошовому виразі. Це цивілізована і найбільш прийнятна форма розрахунків. Ми і зараз йдемо назустріч тим, хто хоче  отримати гроші, а не зерно. Водночас бажання власника землі — для нас пріоритетні. Маючи на меті вже наступного року ввести в дію тваринницькі  приміщення, які зараз реставруємо, плануємо відродити галузь свинарства. Для початку — на тисячу голів, аби забезпечити м’ясною продукцією наші їдальні, видавати в рахунок орендної плати поросята, а ще —  запустити  переробне міні-підприємство. Подальші перспективи — ферма з вирощування ВРХ. Мінеральна пожива  для поля — це дуже добре, але для виснаженої землі цього замало. Органіка —  незамінний резерв підвищення врожайності. 

ЦУКРОЗАВОД… БОЛИТЬ?

Обласна влада разом із керівництвом заводу не зацікавлена спільними зусиллями запустити завод? Таке запитання наостанок адресувала М.Олексюку, знаючи, що він — керівник агроформування і до заводу не має жодного стосунку. Проте, як справжнього аграрія його не може не боліти завод…
— У це важко повірити, але на  утримання заводу в рік ми витрачаємо близько 2-х мільйонів гривень, — констатує директор. — Ми свідомо йдемо на такі витрати, не маючи навіть у думках його «порізати» на металолом, як це вчинили з іншими цукрокомбінатами області та й держави. Я намагався порушити проблему відновлення роботи заводу, але для початку має бути гарантована розширена зона бурякосіяння. Землі, яку ми орендуємо, явно не вистачає для повного завантаження переробкою сировини. Область  такої програми не має. Тому купувати нове,  досить дороговартісне обладнання  не ризикуємо. Зацікавлених у змінах насправді мало, адже всі знаємо, що державна потреба у цукрі — 1,2-1,3 млн.тонн, виробники пропонують 2 млн.тонн, тобто є перевиробництво, яке стримує всі процеси. 

ДЕРЖАВА — СПОСТЕРІГАЧ ЧИ ПОМІЧНИК?..

Кажуть, що майбутнє — за фермерськими господарствами. У Олексюка дещо інші міркування:
— Товариства, корпорації, фермерські господарства — всі мають право на існування. Інша справа, що держава мусить стимулювати розвиток дрібного приватного сільгоспвиробника, а крупним пропонувати програми розвитку переробної галузі. У селі відкрити нові робочі місця може тільки агрогалузь. Міні консервні комбінати,  ковбасні та молочні цехи,  тобто — замкнутий цикл виробництва — справа сьогоднішнього дня, за підтримки, звісно, держави. Якщо буде повне порозуміння, ми готові ці плани реалізувати. Для цього є бажання, стремління і досвід. 

С.МАСЛОВСЬКА