Спекулювання на темі тарифів на оплату послуг ЖКГ останні кілька місяців – найдієвіший спосіб політиків нагадати про себе і заробити додаткові бали напередодні місцевих виборів. Причому нагадати голосно і безболісно, адже їхня боротьба з підвищеними тарифами обмежується виступами у ВР та на телебаченні. Рейтинг росте – і робити нічого реального не треба. Минулої п’ятниці, під час години уряду у парламенті лідерка «Батьківщини» Юлія Тимо­шенко заявила, що парламентська група, яка вивчала обгрунтованість підвищення тарифів, «прийшла до висновку, що тарифи завищені, нечесні, необгрунтовані і потребують корегування». Однак з’ясувалося, що ці голосні звинувачення    скоріше покликані прикрити власні тяжкі гріхи. Адже нинішні тарифи своїм корінням ідуть у газові контракти 2009-го року, укладені саме Юлією Володимирівною. Цей контракт із «Газпромом» (читай – з Путіним), в якому прописані драконівські для України умови, і призвів до того, що сьогодні українці змушені з власної кишені платити за прорахунки колишнього очільника уряду. «Загальний обсяг позову, який ми пред‘явили російському «Газпрому», – 16 мільярдів доларів США. Це 16 мільярдів, які ми переплатили «Газпрому» і могли відправити на пенсії, пільги і субсидії. «Батьківщина», порадьте мені, як забрати з «Газпрому» 16 мільярдів доларів», – звернувся Арсеній Яценюк до Юлії Тимошенко. Відповіді не отримав. Втім, це й не дивно: останні дії і заяви Тимошенко свідчать про те, що їй куди більше подобається піаритися на суспільно важливих темах, аніж справді займатись вирішенням проблем.

Історія із тарифами на послуги ЖКГ цю тенденцію яскраво підтверджує. Так, ще у квітні Тимошенко заявила, що готова очолити слідчу комісію у парламенті, яка б проаналізувала підвищення тарифів. Вже тоді лідер «Батьківщина» грізно говорила про те, що підвищення вартості послуг ЖКГ – ледь не «геноцид населення», старанно приховуючи той факт, що цей «геноцид», створений головним чином її власними руками. А от пропозицію депутатів з «Народного фронту» очолити Національну комісію, що здійснює регулювання в сферах енергетики і комунальних послуг, і, власне, встановити «правильні» тарифи, Тимошенко просто проігнорувала. Бо за свої слова з парламентської трибуни можна не відповідати, а от за реальну роботу звітувати доведеться. Цікаво й те, що,  звинувачуючи уряд у встановленні необгрунтованих тарифів, Юлія Володимирівна свідомо замовчує той факт, що тарифи встановлює не Кабмін, а саме НКРЕКУ, голову якої, до речі, призначає Президент. Уряд вже вніс до Парламенту проект нового закону про Національну комісію з регулювання енергетики і комунальних послуг, який забезпечує незалежність та підзвітність цього органу. Якщо цей законопроект буде ухвалено, питання про обгрунтованість тарифів у майбутньому просто не виникатимуть.

Сьогодні ж, аби довести той факт, що без підвищення тарифів на тепло та воду Україна просто не виживе, Кабмін звернувся до чотирьох світових аудиторських компаній з проханням проаналізувати справедливість і обгрунтованість тарифів. Аудиторська перевірка, за словами Арсенія Яценюка, завершиться наприкінці цього тижня. Однак вже можна прогнозувати, що результати дослідження позбавлять політичних конкурентів уряду підстав звинувачувати Кабмін у намірах нажитись за рахунок простого українця. Та й підстав для політичного піару у наших депутатів значно поменшає. До того ж, прем‘єр неодноразово заявляв: за першої ліпшої нагоди уряд перегляне тарифи, а для тих українців, які не можуть сьогодні заплатити за рахунками, передбачені субсидії. Але задля підвищення власного рейтингу, та ще й напередодні місцевих виборів, українські політики не гребують займатись відвертим популізмом і банально обманювати своїх виборців. От, приміром, у ту ж п’ятницю Юлія Тимошенко заявила, що газ цього року має коштувати по 150 доларів. Але при цьому не вказала, з якої стелі взялась ця сума і за допомогою яких резервів уряд має компенсувати різницю із реальною вартістю. Як не розказує лідер «Батьківщини» і про те, де взяти кошти на індексацію зарплат та пенсій, про які вона так любить говорити з екранів телевізорів. Між тим, саме через Тимошенко уряд сьогодні не може підвищити соціальні стандарти – Україна досі не може повернути контроль за «Укрнафтою», а значить – отримати 1,8 мільярда гривень дивідендів і близько 6 мільярдів гривень доходів від ренти. «Ці кошти підуть до бюджету, щоби в тому числі використати ці кошти на підвищення соціальних стандартів», – заявив Арсеній Яценюк. А повернути «Укрнафту» під контроль і змусити виплатити борги у бюджет, держава не може «завдяки» Юлії Володимирівні: у 2010 році Кабінет Міністрів за дорученням тодішнього Прем‘єр-міністра Тимошенко підписав угоду між акціонерами компанії «Укр­нафта» і державою, відповідно до якої, як тільки уряд почне міняти керівництво «Укрнафти», то буде відповідати в Лондонському суді за позовом близько 5 мільярдів доларів. Навряд чи Тимошенко забула про умови цієї угоди. Однак це не заважає їй щодня виставляти себе борцем за кращу долю українського народу…

Олена Оверчук