Для мене моя мама була живим Ангелом-Хоронителем!  Вона вела мене до успіхів і рятувала від падінь. Її серце завжди відчувало мене незалежно від відстаней. У дитинстві була  надією і оберігала від лихого ока. В юнацькі роки стала наставником для моєї моральності. У дорослому віці охороняла мою духовність. Та лише зараз, коли вона відійшла у вічність, зміцнюється в мені віра в Істину, яку залишила після себе моя найдорожча.

Матуся завжди налаштовувала моє серце на добро і справедливість,  займалася моїм духовним вихованням. У 38 років залишилася вдовою (мій неньо Михайло помер у 41 рік). Дорослі турботи про нас із братом Василем лягли на жіночі руки. Мама залишила любов нашого неня Михайла живою у своєму серці. Вона не говорила з нами про свої почуття до нашого батька, напевно соромилася, але виконувала його заповіти. Я в дитинстві це завжди відчував і дуже хотів щоб неньо, з неба, порадів за мамині успіхи у нашому вихованні. Мамина мета – добре виховані діти. У цьому мама вбачала торжество жертовної Любові до неня.

Мама дуже відчувала мій творчий шлях, всім своїм єством — думками, хвилюваннями, тривогами і надіями охороняла і направляла на добру дорогу кожен крок. Таємниця Материнського Серця — це Божа таємниця. Цю материнську науку, методи і принципи якої у жодних книжках не відшукати, особливо у сучасних, я збагнув після того як мати відійшла на Небеса. Вона, ця школа, на мою думку, бере свій початок від народження жінкою дитини. Наука ця народжується у великій любові Серця Матері, в тій любові, яка довго терпить, любові, яка милосердствує, вірить у все, сподівається всього, не думає лихого. Наша мама любила нас за себе і за батька. Ця подвійна виховна любов до дітей перетворилася для нас із братом Василем у саме життя. Тепер я знаю таємницю виховання, де гніздиться Істина, вона в Серці Матері. «Скільки людей, стільки й думок», – так любила казати моя мама Веронія. Та все ж, можливо,  знадобляться мої пам’ятні думки про мамину любов комусь із молодих шукачів цієї вічної цінності.

Дорогі мої, поспішіть пізнати Серце вашої матері, поки вони ще живі. Вірю, вам відкриється ця свята таємниця. Вона дається людині в міру того, як людина сама зріє для її осягнення, як її сутність у собі сприймає турботу і тривогу про долю Матері. Пропоную Свято матері, яке ми відзначаємо у першу неділю травня, назвати – «Святом Серця Матері»!

Іван ДЕРДА,
6 травня 2015 року Чернівці