Війна застала нас зненацька,
Куди іти і що робити?
А так хотілося любити:
Любити дім, любити хату.
Та зробити ще багато,
Кому сказати про це лихо,
Лиш тільки плачеш тихо-тихо,
І всім нема до цього діла,
Бо в них же хата не горіла,
І діти дома гомонять,
А десь далеко плаче мама,
Бо сина та війна забрала.
То хто знайдеться на Землі,
Аби його угомонити?
Одну людину, нелюдь цю.
Яка іде по направцю.
Не хоче чути наше горе,
Направив танки на людей
І вже подумав, що Морфей.
Та буде син і буде мати.
І буде мир на цій землі.
І хлопці будуть ці кохати,
А не вмирати на війні.

Анна ПАЛІЙ
м. Заставна