Такого велелюддя на території Дослідного господарства Придністровської дослідної станції, що у с.Звенячин, мабуть, ще ніколи не було. Молоді чоловіки, юнаки та декілька жінок із нетерпінням чекали початку семінару-практикуму з питань вирощування горіхів. Чи не кожен тримав у руці напоготові, якщо не записник чи планшет, то телефон із диктофоном. Днем раніше учасники цього зібрання (не менше ніж 160 чоловік)  стали слухачами наукових досліджень, власне, теоретичних знань з горіхівництва у Буковинському науково-дослідному інституті, а 26 червня  приїхали до с.Звенячин, аби на практиці побачити увесь процес вирощування саджанців і, чи не найважливіше, послухати досвідченого фахівця, директора дослідного господарства Івана Гунчака, котрий за 15 років вивчення горіха знає щонайдрібніші секрети виробництва цієї, як з’ясувалося, примхливої культури.

Доки семінар не розпочався спілкуюся з його учасниками. Едуард Широкобоков, житель м.Запоріжжя, у минулому — нафтохімік: 

— Оголошення про цей семінар побачив в Інтернеті. Давно мріяв зайнятися горіхівництвом — прибутковим бізнесом, якщо ретельно його вивчити. Ось вирішив приїхати повчитися, поспілкуватися із досвідченими спеціалістами, подивитися все на практиці і починати працювати. Маю для цього первинний капітал, велике бажання і гадаю у мене все вийде. У країні складна ситуація, працювати нема де, а сили й енергія є. Мрію про 100-гектарну ділянку землі з горіхами, зможу допомогти й іншим людям, адже на таку площу потрібні працівники, а це нові робочі місця…

Віра, підприємець із Києва:

— Ні, не займалася ніколи сільським господарством, тому й приїхала послухати, подивитися і визначитися, чи під силу мені  промислове вирощування горіхів (планую не менше ніж 50 га) чи ні. Вчора в інституті послухала теоретичну частину. Зацікавило, тому нині уважно сприйматиму «уроки» Івана Михайловича…

Останній, до речі, ще не розпочавши семінар, розповідав, що, на жаль, промисловим вирощуванням горіхів на Буковині не займається ніхто, є декілька людей у Вінницькій, Чернігівській та Миколаївській областях, а також  давав відповіді на запитання найбільш нетерплячим, котрих цікавив інтенсивний бізнес, тобто якомога швидше отримання прибутку. У Івана Михайловича відповідь готова:

— Маєте, приміром, 40 га землі. Обсадіть його горіхом по периметру. У середині посійте сою. Іншу частину саду закладіть через 2-3 роки для запилення. За цей час земля даватиме прибуток, а горіхи теж дозрівають… 

Запитання сипалися, як кажуть, з кожного боку. Нерідко — російською мовою. Як з’ясувалося, молоді люди приїхали до нас із різних областей України — Миколаївської, Одеської, Рівненської, Запорізької, Луганської, Хмельницької. Київської… Із Чернівецької —  четверо, а Заставнівського району — лише двоє, які мають бажання хоча б розпочати, а потім передати своїм дітям готовий бізнес. 

Тим часом, семінар-практикум розпочався. На правах господаря відкрив його Іван Гунчак, представив гостей — директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації О.Варжевський, голова райдержадміністрації Ю.Кітар, начальник управління АПР Я.Олексюк, голова с.Звенячин Т.Фантух та науковців з питань садівництва, які наголошували, що виробники продукції, на жаль, рідко цікавляться співпрацею з наукою, відрадно, що нинішній семінар відкидає ці стереотипи, побажали його  учасникам плідної й результативної  праці. 

А вони, учасники, з нетерпінням поспішали за керівником господарства до саду. Точніше до маточників та розсадників горіха, де Іван Михайлович розповів, як фахівці працюють, аби виростити гарні  саджанці, а також детально про технологію вирощування — від підготовки грунту, догляду за деревами — внесення добрив, полив, обрізка, обприскування, збір урожаю, бізнес-план створення горіхового саду, системний підхід до переробки та реалізації, експорту готової продукції, порушив інші питання малого сімейного бізнесу чи кооперації. Директор ділився всіма секретами — до найдрібніших деталей. Високу ціну — близько 250 гривень за саджанець, обгрунтував великими затратами — фінансовими та людської праці, але з гарантією швидкої та високої врожайності.  Наприклад, зберігають саджанці у сертифікованій майстерні з відповідною автоматикою та енергетичною забезпеченістю (дотримання температурного режиму, оптимальної вологості, вентиляція тощо). Для того, щоб виростити міцний, гарний саджанець потрібно 3 роки. Застеріг початківців від того, що горіх не росте будь-де (зокрема — біля водойм), від зривання плодів з дерева у 2-3-річному віці, наголосив як вловити важливий момент обрізки (до сокоруху), як лікувати пошкоджене дерево, чим допомогти, аби корінь мав розгалуження, чому саме підживлювати коров’яком, а не іншим добривом та інше. Назвав найбільш пристосовані  до українського клімату (по регіонах) сорти, виведені на нашій Дослідній станції, — два Буковинські, два Чернівецькі, Клішківський, Топорівський, Ярівський, Буковинська бомба. 

Мабуть, це один із небагатьох семінарів, коли всі його учасники приїхали, як кажуть, не для галочки, а для користі і з великим прагненням розпочати власний бізнес. Молоді люди, задаючи різні питання, зверталися до керівників області, району з проханням скласти програму розвитку горіхівництва на Буковині, чи і в Україні, як це зроблено у республіці Молдова, де держава потужно сприяє розвитку цієї галузі. Наразі Україна — ведучий світовий експортер цього дороговартісного продукту — грецького горіха, а якщо  покласти його на промислову основу, результат був ще більш вагомим. Подумаймо разом, адже це вигідно всім. 

С.МАСЛОВСЬКА