Кажуть, ще 200 років тому у Чернівцях заснували святкову торговицю. І ось уже впродовж багатьох років до маленького Парижа (так здавна називають наш обласний центр) з’їжджаються поярмаркувати не тільки чернівчани, а численні гості з районів Буковини, інших областей і навіть із Угорщини, Польщі, Румунії та Молдови. Це свято не тільки з урочистими промовами, виробами самобутніх майстрів, кондитерів та промисловців, але й багатогранністю народних звичаїв, пісні й танцю. Десятки народних колективів виступили в рамках міського свята «Петрівський ярмарок» у 26-у фестивалі «Буковинські зустрічі». 

Долучилася до цього дійства, як завжди, Заставнівщина. Бо має що показати, чим розвеселити та здивувати кожного, хто у День Петра і Павла завітав до Чернівців. Отож мистецтво нашого району представляли народний аматорський театр фольклору й етнографії «Оберіг» (керівник Л.Гайдей), народний аматорський фольклорний колектив «Кумоньки» (керівник М.Костик), зразковий фольклорний ансамбль пісні і танцю «Червона калина» загальноосвітнього комплексу с.Чуньків (хореограф І.Гайдей, балетмейстер О.Довга) і юна співачка А.Якимчук.  Виступи кожного з наших колективів викликав неабиякі овації, адже вони представляли історію, культуру, винятковість Наддністрянського краю. Особливо всім сподобалося музично-театралізоване дійство «На патрона у Петра», де ролі господарів і ведучих 4 блоку свята грали С.Статуєв (Петро) та Л.Гайдей (Петриха). До речі, талант та винахідливість пані Лідії врятував виступ польської делегації, у яких серед виступу поламався баян. «Петриха» своєю харизмою відволікла і веселила публіку, доки на ходу лагодився музичний інструмент… У підсумку — зала гучно аплодувала, а мистецтвознавці краю  М.Шкрібляк і В.Китайго­родська вийшли на сцену, аби подякувати заставнянцям за  збереження та розвиток національного багатства — мови, пісні, танцю. 

Заставнівщина нерідко виділяється серед інших районів своєю індивідуальністю. Тож ще одна родзинка «Петрівського ярмарку» — «Заставнівська волонтерська сотня» — представники громади нашого райцентру, котрі ось уже впродовж 9 місяців готують домашню їжу в зону АТО.  На ярмарок вони привезли всі  ті страви, які готують бійцям на Схід України, аби продати її і за вилучені кошти готуватися до 12-ї передачі заставнівської смакоти воїнам, які стоять на захисті України. Але, насамперед, нас запросили до святкової ходи — від пам’ятника Кобзареві до Центрального парку культури і відпочинку  ім.Т.Шевченка. Ми помітно виділялися блакитними фартушками з жовтою окаймовочкою  і до сліз було приємно слухати чернівчан та гостей міста, які, пізнаючи нас, аплодували і вигукували: «Дякуємо! Молодці! Ви — найкращі»… Закордонні делегації нас фотографували, на ходу тиснули руки та мовили: «Україна, Україна, Україна»… А біля нашого намету вже зібралося чимало купувальників. Комусь до вподоби голубці, начинка, іншим — домашня ковбаса, кров’янка, буженина, хтось уже смакує рибною юшкою, а хтось канапками з салом та завиванцями з варенням… Були й такі, хто просто підходив до нас і мовчки кидав гроші у скриньку.  Коли підійшли чоловіки у військовій формі, обіймали нас та дякували, не стримували сліз ані ми, ані оточуючі покупці. Жінка поважного віку   розчулилася і сказала: «Ви — це справжня Україна, ваша праця — безцінна. Спасибі вам». Що відбувалося у душі кожного з нас? Важко передати словами емоції, які  пережили на Петрівському ярмарку. Та, головне, заставнівчани вкотре відчули: людська подяка — найкращий подарунок за працю. 

Господь та людська щедрість допомогли майже все продати. Ми, втомлені, але відпочилі душею, отримали море позитиву та заряд натхнення й стимулу до нових ініціатив та їх звершень.

С.СВІТЛИЧНА