У 2015 році український народ відзначає історичну дату — 70 роковини Перемоги над німецьким нацизмом. Усім відомо, що Друга світова війна була однією з найжорстокіших ХХ століття. Вона принесла в оселю моєї бабусі Ганни Василівни Бойчук тяжке горе. Спочатку, в 1941 році, не повернувся з війни її зять — Микола Петрович Щербак. Йому було 27 років. А в лютому 1945 року бабуся Ганна одержує похоронку, так зване «Извещение», що під Кенігсбергом загинув її старший син — Василь Матейович Бойчук. Через кілька днів бабусі знову вручили похоронку про те, що в Москві, у військовому госпіталі, помер її двадцятирічний син — Степан Матейович Бойчук. Далі вона жити не могла, бо вже не мала на кого чекати з фронтових доріг. І того ж 1945 року бабуся Ганна померла від тяжких страждань за своїми синами. Той, хто сьогодні Степанів ровесник, може серцем відчути, чи хотіли хлопці помирати у двадцять років?

Але ні, вони для нас не загинули, а як у тій пісні співається, перетворились у білих журавлів. Моя бабуся Ганна зберігала фронтові листи своїх синів, а після передала моїй матері, а мама передала їх нам, своїм синам. Коли мене не стане, хто збереже ці похоронки і фронтові листи-трикутники? Хто збереже пам’ять про білих журавлів? Я заповідаю своїм дітям і онукам продовжити цю пам’ять, бо це  не просто листи, це є немеркнуча історія Другої світової війни, її страшне відлуння. Ось про що писав з фронту мій дядько Василь до своєї сестри: «Незабутня сестро! Повідомляю тебе, що був уже на фронті, потім місяць лежав ранений у лікарні, а тепер знову направлений на фронт, у пекло. Може, за день-два, а то і за годину буду там». Та, на жаль, не повернулися мої молоді дядьки з того пекла. І, може, тому у моїй творчості воєнна тематика займає чільне місце. Я маю кілька власних віршів і пісень на воєнну тему. Також написав мелодію на вірш Мар’яна Скаба «Балада про пам’ять» і цю пісню присвячую колишнім солдатам, які не повернулися живими з фронтів Другої світової війни. 

БАЛАДА ПРО ПАМ’ЯТЬ
За вікнами вечір.
Там зорі доспілі
Мережива пишуть.
В квартирі портрети
І лілії білі, і тиша…
Приспів:
Тут сняться шинелі, військові погони
Тривожними снами.
Вночі тут рушають на захід вагони
З синами.
Розкотиста вічність І небо глибоке
За вікнами манять.
В квартирі портрети
І лілії білі, і пам’ять…
Приспів: 
Тут сняться шинелі…
Сусідські хлопчиська
Вже стали дідами
Поважні і сиві,
А мати синочків
Чекає із далей, із синіх…
Приспів:
Їй сняться шинелі, військові погони
Тривожними снами.
Вночі тут рушають на захід вагони
З синами.
Їй сняться вагони, що їдуть додому 
З синами. З синами!

Дмитро БУГАЙЧУК,
позаштатний кореспондент газети «Голос краю», житель с.Товтри