Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Липень » 11 » «КУМОНЬКИ» ЗНОВУ ПРИЇХАЛИ З НАГОРОДАМИ, або Про те, як буковинці несуть у Європу свою культуру
13:25
«КУМОНЬКИ» ЗНОВУ ПРИЇХАЛИ З НАГОРОДАМИ, або Про те, як буковинці несуть у Європу свою культуру

Якщо хочете знати найпотаємніше і найцінніше слов’янського народу — слухайте його пісні і дивіться їхні танці. Так кажуть найвідоміші світові фахівці, котрі знають ціну справжнього мистецтва.

Найсправжнісіньке  свято народної музики відбулося у м.Дорохой (Румунія), учасниками якого стали колективи Словенії, Словаччини, Молдови, Румунії та України. Вже вдруге на XI фольклорний фестиваль «Мугурелул» запрошують  колективи з Чернівецької області. Отже, Україну представляли народний фольклорний колектив «Кумоньки» Центру дозвілля с.Веренчанка (керівник — М.Костик) та ансамбль кафедри музики факультету педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ ім.Ю.Федьковича (керівник — доцент цієї кафедри, наша землячка із с.Вікна  Я.Вишпінська). Відрадно, що до складу міжнародного журі разом із світовими спеціалістами в галузі музики (Словенії, Словаччини, Молдови, Румунії та Ізраїлю) увійшов заслужений артист України, доцент кафедри музики І.Дерда. 

Автору цієї публікації також пощастило насолодитися творчістю інших народів та отримати щирі відчуття гордості за ні з чим незрівняний талант — уміння розворушити європейську душу  буковинською, веренчанською народною піснею.  Але спершу був урочистий парад усіх колективів, протяжністю близько двох кілометрів. До групи українців долучився народний депутат М.Бурбак, який спеціально приїхав до Румунії підтримати та вболівати за своїх співвітчизників у престижному конкурсі. Отож величезна колона, крокуючи бездоганно чистим та заквітчаним містом, звучала різнонародовим багатоголоссям. По черзі співали румуни, молдовани, словаки. Коли заводили українську співанку наші колективи, всі решта — оглядалися та посміхалися, запрошуючи сфотографуватися з нами, захоплюючись співом і давніми, збереженими нашими бабусями, барвистими вишитими сорочками й горботками.  Емоції переповнювали душу, коли проходили вулицями, а жителі містечка, як нікому іншому,  привітно аплодували нашій делегації та щиро на гасло «Слава Україні!» відповідали: «Героям слава!». Ми розуміли, що це данина шани нашій державі та її славним захисникам. 

Фестиваль відбувався в чудово доглянутому, наповненому різними атракціонами, фонтанами та дитячими майданчиками міському парку. Рівно о пів на дванадцяту розпочалися урочистості. Всіх гостей вітали представники влади й засновники.  Варто їм віддати належне за створений нам комфорт, харчування і відпочинок. Величезна сцена та відкрита зала зі зручними кріслами гармонійно вписувалися в інтер’єр літнього парку.  Як би ми не називали наших сусідів-румунів, а там вже — Європа. Вітальну програму демонстрували різні співочі й танцювальні колективи та оркестри народних інструментів Румунії. Звичайно, конкурс розпочали господарі своїм запальним танцем з великою кількістю учасників. Мова танцю, безумовно, передає емоції народу, яким танцюристи віддавалися сповна. Коли запросили на сцену колектив «Кумоньки», глядачі почали гучно аплодувати, адже торік вони стали переможцями X фестивалю.  І ось зазвучала перша українська пісня — «Родина» — урочиста й мелодійна. Румуни щедро аплодували. Далі — «Ой, гиля, гиля гусоньки на став». Із захопленням всі слухали наші сумні й жартівливі пісні. Але, як сказав один із глядачів, дуже важко вивернути назовні приховану румунську душу, а нам таки вдалося, коли заспівали «Ой, під Львівським замком», яка не була у програмі, але керівник колективу оголосила,  що її виконали на честь воїнів, які захищають цілісність нашої держави на сході України. Мабуть, чимало глядачів усе ж знали українську, бо, підспівуючи нам, змахували непрохану сльозу… Нам плескали в долоні і вигукували: «Мулцумєск!», що значить «Дякуємо!»… А на сцені знову — румунські колективи і через декілька номерів — «Буковиночки» — студентки ЧНУ зі своїм керівником Я.Вишпінською. Як і «Кумоньки» дівчата співали акапельно. Організатор заходу Марчело Дупу так і сказав: «Голосочки, як струмочки, чисті та дзвінкі, пісня — лірична, а спів — мелодійний». І справді, кожна пісня —  нев’януча краса нашої культури. «Порізала пальчик», «Ой ти струмочку», «Вишиванка» — скільки в них краси і грації, пристрасті й переживань, стільки ж дужого молодечого чуття любові й ніжності.

Потішив учасників фестивалю й наш земляк-горошівчанин. Іван Дерда також дарував усім давно забуті українські народні пісні, виливаючи ними наші думи, мрії й сподівання.  

Душевну українську лірику знову змінюють молдовські «Жок», словацькі та словенські пісні й танці, які зчаста перепліталися традиційними румунськими таночками, рясно насиченими жарстівливими речівками та  обрядовими інсценізаціями й піснями. Вже далеко за десяту вечора, а гучна румунська «Дойна» не закінчується. Для нас, начебто одноманітна, занадто жвава (не те що у нас — багатогранна, колоритна, душевна), а для них — найяскравіша. Азарт панував не лише на сцені,  глядачі — дорослі і зовсім маленькі і не думали йти з концерту. Натомість і молоді хлопці, і чоловіки, дівчата і діти пританцьовували довкруж відкритої зали. У них це виходило так красиво і звично, ніби вони тренувалися цієї майстерності усе життя… Мабуть, так воно і є. Любов до свого рідного, національного їм не приховати, воно, як кажуть, у крові. Тоді подумалось: нам цього не вистачає. Не вельми шануємо ми свої українські національні таночки, а їх у нашого народу — чимало. Варто тільки захотіти повернути їх у сучасність… 

Благо, маємо пісню, яка не зрівняється ані мелодикою, ані словами з музикою інших народів, яка знову не залишила байдужими членів журі. У підсумку — обидва колективи отримали Дипломи I ступеня, призові фестивальні кубки, тобто перші місця у своїх номінаціях, та щирі слова подяки від організаторів за самобутність таланту, єдність поколінь, вірність нашим витокам. Інакше й не могло бути: буковинці й пісенність поняття нероздільні. 

С.МАСЛОВСЬКА

Переглядів: 562 | Рейтинг: 5.0/1