Основною метою реформ, які проводяться у Міністерстві юстиції, є покращення умов отримання адміністративних послуг для громадян і бізнесу.
З цією метою за ініціативи Мін’юсту у 2015 році Верховною Радою України було прийнято ряд законів, а Урядом прийнято ряд підзаконних нормативно-правових актів.
У рамках реформи реєстраційної служби, а також децентралізації, відбувається передача частини державних функцій з реєстрації майна та бізнесу на місця. Значним досягненням у реформуванні реєстраційної служби і полегшенні ведення бізнесу в аграрних регіонах стала передача функцій з реєстрації прав оренди сільськогосподарських земель нотаріусам.
Зокрема, 25 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 05 березня 2015 року №247-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення». Цим Законом нотаріусам надано повноваження здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до вищевказаного Закону нотаріусу надано можливість проводити державну реєстрацію:
речових прав, похідних від права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право;
права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яке виникло та оформлено в установленому порядку до 01 січня 2013 року, одночасно з державною реєстрацією похідного від нього речового права на таку земельну ділянку.
Таким чином, нотаріуси отримали право проводити реєстрацію договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Перевагами нової системи реєстрації договорів оренди сільськогосподарських земель є: розширення за рахунок державних та приватних нотаріусів кількості пунктів, де можна провести реєстрацію; можливість для громадян самостійно обирати — звернутися їм до державного реєстратора чи до нотаріуса; ліквідація черг при реєстрації договорів оренди сільгоспземель; збільшення оперативності реєстрації і якості послуг за рахунок збільшення конкуренції; ліквідація корупційної складової за «пришвидшення процесу».
Іншим законом, який має на меті суттєво вплинути на умови реєстрації бізнесу, є прийнятий Верховною Радою 12 лютого 2015 року Закон України № 191- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов бізнесу (дерегуляція)», який набрав чинності 05 квітня 2015 року. Вищезазначеним законом внесено зміни до ряду законодавчих актів. Головною метою цього закону є дерегуляція господарської діяльності, приведення законодавства в окремих сферах у відповідність до правового поля ЄС.
Змінами до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено: покращення якості надання адміністративних послуг завдяки тому, що повноваження державного реєстратора з прийому документів для надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також державної реєстрації речових прав та їх обтяжень і видачі оформлених результатів надання таких послуг можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг; удосконалення інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформаційними системами органів державної влади; запровадження Єдиного державного адресного реєстру, до якого в обов’язковому порядку вноситимуться відомості про акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з питань найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, а також інших питань адміністративно-територіального устрою, з метою дотримання єдиного порядку внесення та пошуку відомостей у Державному реєстрі прав.
Цим законом також передбачено диференційований підхід до визначення розміру адміністративного збору, що залежить від площі об’єкта нерухомого майна, права на які заявлені до державної реєстрації, а також від того, хто є заявником — фізична чи юридична особа, та вираховується у процентному відношенні до мінімальної заробітної плати.
Завдяки нововведенням буде утворене конкурентне середовище, яке забезпечить підвищення якості послуг. Держава залишиться власником реєстрів для того, щоб контролювати їх зміст, надавати доступ окремим новим суб’єктам до цих реєстрів і визначатиме мінімальні стандарти якості надання послуг, а вже ринок буде визначати, хто краще і швидше зможе надавати ці послуги.
Таким чином, цим законом спрощується процедура започаткування та ведення господарської діяльності, скорочуються дозвільні і погоджувальні процедури, зменшується вплив державних органів на діяльність суб’єктів господарювання, підвищується рівень захисту прав інвесторів.

(Далі — буде)