Газета "Голос краю"

КАЗНАЧЕЙСТВО — ПОМІЧНИК І ПАРТНЕР СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 16:41:57 GMT

С.МАСЛОВСЬКА

Минулого тижня голова Державної казначейської служби України Тетяна Слюз перебувала з робочою поїздкою у м.Заставна. Свій візит вона розпочала зі знайомства з колективом районної установи (керівник Микола Гулько), відзначивши хороші умови праці казначеїв. Цікавилася проблемами, які виникають у роботі та пообіцяла допомогти у придбанні двох комп’ютерів для Заставнівської казначейської служби (КС).
Опісля разом із начальником Чернівецької обласної КС Олександром Паскарем провела робочу зустріч з керівництвом району, головами сіл, селища, міста, керівниками фінансових установ, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Голова райдержадміністрації Юрій Кітар, представивши гостей, запросив до діалогу учасників зібрання з питань нововведень та перспектив у бюджетній сфері і надав слово Т.Слюз.
Гостя з Києва сказала, що свої навідини на Буковину розпочала із Заставни. Такі поїздки запланувала по всій Україні, наразі залишилося 8 областей, де вона ще не побувала. Зауважила, що чиновники в Києві не завжди знають про проблеми на місцях і навпаки інформація про нововведення знадобиться представникам органів місцевого самоврядування. Отже, як зазначила виступаюча, з 1 січня цього року відбулися зміни в бюджетному Кодексі України, зокрема з’явилися нові види податків. Один із них — акцизний збір. Значно зросли податки за нерухоме майно, у сільському господарстві — за землю. Це дало змогу збільшити доходну частину місцевих бюджетів на 7 млрд. грн. відповідно до планових показників та на 12 млрд. грн. або на 40 відсотків більше до минулого року. Проте доповідач застерегла не тішити себе ілюзіями, не жити лише сьогоднішнім днем і кошти не витрачати на капітальні видатки, бо до кінця року не варто сподіватися на додаткові державні ресурси. Тим паче ці кошти потрібні на підняття зарплат бюджетній сфері та пенсій, а також на утримання армії, Нацгвардії та прикордонних військ.

Звернула увагу представників місцевого самоврядування на те, що вони мають право обслуговуватись щодо бюджету розвитку і власних надходжень не тільки в казначейській службі, але й у державних банках (Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк), але співпраця з якими веде до певних ризиків. Застерегла, що, уклавши угоду з банком, протягом року клієнт не матиме права перейти на обслуговування до казначейства, а, отже, не отримуватиме короткотермінових кредитів КС, працюватиме з банком лише на платній основі тощо. До того ж, це питання вирішує тільки сесія місцевої ради не пізніше 25 грудня. Ще одне нововведення, яке може зацікавити всіх. З 1 липня цього року законодавець дозволив з місцевого бюджету фінансувати ремонт доріг державного значення.
Доповідач зупинилася і на особливостях та перевагах запровадження Казначейством нової системи дистанційного обслуговування (електронний документообіг) розпорядників та одержувачів бюджетних коштів через програмно-технічний комплекс «Клієнт — Казначейство». Після укладеного договору програма встановлюється безплатно, крім технічних носіїв. Недолік — відсутність Інтернет-мережі в окремих селах. Оприлюднила й нові норми Закону України «Про відкритість використання публічних коштів». Вона презентувала сайт й назвала прямим обов’язком усіх бухгалтерів щоквартально публікувати використання кожної казначейської копійки, крім видатків з грифом «таємно».
Учасники наради, вперше спілкуючись з чиновником такого рангу, підготували до неї запитання. Голова села Веренчанка В.Бойчук, насамперед, від імені своїх колег подякував гості за цікаві інформації, зауваживши, що з фахівцями КС району легко і приємно працювати, адже є і взаємопідтрика, і взаєморозуміння. А цікавила його проблема земель, які знаходяться за межами села. Т.Слюз погодилася, що казначейська служба, насправді, — не каральний орган, а помічник і партнер сільських громад. Щодо земель за межами сіл, то у ВР вже зареєстровано законопроект про повернення права сільрадам розпоряджатися такими землями. Слухачів, безумовно, цікавило й питання підвищення зарплати держслужбовцям, але, як сказала Т.Слюз, доки в державі війна, змін в оплаті праці не варто сподіватися.
Керівники управлінь, установ, представники місцевого самоврядування подякували компетентній у всіх питаннях гості за спілкування, адже налагодився результативний діалог, надто важливий для територіальних громад і місцевих державних установ.

Фото позаштатного фотокореспондента Ярослава ВОЛОЩУКА

«ЗАСТАВНІВСЬКА ЮШКА»

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 16:32:28 GMT

М.НЕРУБАЦЬКА, О.ОСТАПОВИЧ (фото)

У понеділок, 21 вересня, на центральній площі райцентру відбулося Свято юшки. І хоч погода не тішила (дощ і похолодання), скуштувати рибної юшки та смаженої рибки завітали витривалі та оптимістично налаштовані краяни. Разом з громадою були голова Заставнівської райдержадміністрації Юрій Кітар, голова районної ради Дмитро Скігар, голова Кіцманської райдержадміністрації Іван Друцул та його перший заступник Юрій Косар. У великих казанах кипіла смачна юшка.
За кращу цьогоріч змагалися кухарі-рибоводи Іван Скибінський (с.Дорошівці) та Микола Вікірюк (с.М.Кучурів). У рамках фестивалю проводилися конкурси: між рибалками сіл району на презентацією продукції (І місце — у кафе-бару «Долина», приватний підприємець Анатолій Лесько, с.Юрківці, сільський голова Марія Семерчанська, ІІ — у Марії Ковалик і Михайла Галяри с.Вербівці, сільський голова Олексій Литинський).

Між кухарями ВПУ №24 на краще оформлення страв з риби перемога дісталася кухарю Тетяні Юзефович за страву «Морська екзотика» за оригінальність і фантазію.
Після того, як члени журі скуштували юшки, яку запропонували конкурсанти, Диплом за І місце вручили Івану Скибінському, за ІІ місце — Миколі Вікірюку. Вітаємо!
У рамках фестивалю проходив і районний конкурс авторської та бардівської пісні «Наш Заставнівський пісенний край», який відбувся вперше. Митці подарували присутнім гарний настрій та позитивні емоції.

НАРОД І АРМІЯ — ЄДИНІ

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 15:52:16 GMT

Майя КАЛИН, Олександр ОСТАПОВИЧ (фото)

Цього року маршрут 20-ї поїздки волонтерів ГО «Щедро» проліг через Луганщину. Хоча спочатку були блокпости та міста Донецької області — Слов’янськ та Артемівськ.
Більше тисячі кілометрів — і ми на першому блокпості славнозвісного Слов’янська. Звичні рукостискання, по-чоловічому скупі обійми з бійцями і, вже звичне, запитання:
— Хлопці, що вам потрібно? Прикро, але відповідь бійців прогнозована:
— Усе! А що маєте?..
Із вдячністю згадували всіх краян, які приносили консервовану продукцію, крупи, макарони, овочі, пекли хліб та булочки для наших захисників у зоні АТО. Вояки з величною шанобливістю приймають із рук волонтерів продукти, привезені із Заставнівщини. Спраглими устами доторкаються до пляшок з водою «Хрещатик», п’ють неквапливо, аби жодна краплина не впала на пересохлу до тріщин землю і вже за декілька хвилин чуємо:
— Рідненькі, як добре, що ви у нас є. Тільки на людей наших надія, на волонтерів, які не бояться розбитих доріг і небезпеки з передової.
Їздимо вулицями Слов’янська. Малолюдно... Дітей не видно, так само як і вагітних жінок. Люди майже не усміхаються, їх погляди насторожені. Зупиняємося біля пам’ятного знака тим, хто загинув за Україну, за Слов’янськ — в Україні. По периметру, куди сягає зір, — розбиті будинки, знищені мрії та сподівання.

Мовчки продовжуємо шлях. Кожен думає про щось своє і, я впевнена, що про одне і те ж «Чи можна було уникнути трагедії війни? Чи можна було випередити агресію Росії та розгул сепаратизму?».
…Артемівськ… На телефонному зв’язку заставнівчанин Дмитро Лаб’юк, медик, який 8 місяців рятує життя побратимам. Йому веземо декілька посилок від колег та друзів, збір яких організував сусід Віталій. Зустрічаємося в обумовленому місці. Часу на перегрузку небагато, тому намагаємося швидше впоратися, щоб залишилося більше часу для спілкування. Бо ж так хочеться дізнатися як вони — наші хлопці на передовій?! Міцні духом, сильні ненавистю до ворога, але дуже хочуть додому, щоб стиснути в обіймах дружину, пригорнути до серця діток, вклонитися доземно батькам.

Під час нашої розмови з Дмитром до нас підійшла жінка і тихенько попросила наступного разу привезти з вільної (Західної) України прапор, отакий, як у нас на бусі, — уже посмиканий вітром, вмитий краплинами дощу, який все витримав і залишився таким же міцним і сонцесяйним як наш народ, як наша Армія, як наша країна.
Як з’ясувалося, це була науковий співробітник Артемівського краєзнавчого музею Тетяна Тропіна. Вона розповіла про те, що збирає матеріали, які є свідченням російсько-української війни. Пані Тетяна, почувши що я головний редактор із Заставни Чернівецької області, раптом усміхнулася:
— …Газета «Голос краю», родненькая. У нас есть ваша газета. Ребята дали. Ви такие молодцы!
Усі на мить завмерли! Невже не почулося? Невже насправді на відстані до 1400 км у музеї є наш «Голос краю»? І дивно, і приємно, що наша журналістська робота помітна аж на Донбасі.

Далі слідуємо на Лисичанськ — Северодонецьк — Рубіжне… Скрізь наші хлопці. Нас раді бачити. Розповідають про настрої у війську на Перемогу і вже із сарказмом говорять про «турботу» Міноборони. Цю турботу бачимо і ми: на 200 бійців — півтора мішка картоплі, 5 банок кільки в томаті, 3 кілограми рису, а все інше так, дрібниці — це на вечерю. А на сніданок?..
Вже не страшно. Бог прислав волонтерів, які доставили зібрані людьми продукти.
Ми раді з того, що поспілкувалися із жителями с.М.Кучурів Михайлом Сильніцьким (боєць рембригади) та Володимиром Михайлюком (водієм багатотонного бензовозу). Хлопці — молодці. Їх сила духу вражаюча.

Про вибоїни та вщент розбиту дорогу писати не буду. Лише вкотре подякую команді чоловіків, поряд з якими відчувала себе впевненою і в безпеці, це — моєму колезі фотокореспонденту газети «Голос краю» Олександрові Остаповичу, керівникові «Щедро» Анатолієві Дроню, керівникові штабу Миколі Тофану, Малокучурівському сільському голові Валентинові Кушнірику (до речі, ідея відвідати своїх односельчан була саме його), веренчанцям: водію мікроавтобуса Максимові Ільчуку та його товаришеві Володимирові Луцюку.

Кожна поїздка — це випробування та досвід, і ми дякуємо Всевишньому за те, що дає нам можливість їх пройти гідно і з честю виконати завдання громади.
P.S. Бійці АТО та волонтери «Щедро» висловлюють щиру подяку пастору ЄХБ с.Добринівці Іванові Дроботу за кошти, які він надав на придбання 100 літрів пального для поїздки в зону АТО.

ДО ПОЛЬЩІ — НА СВЯТО, ЗА НАУКОЮ ТА ПОРАДАМИ

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 15:50:32 GMT

С.МАСЛОВСЬКА

На запрошення керівників Польської гміни (об’єднана громада) Ківіта Літсбарського повіту Заставнівська делегація у складі начальника управління економічного розвитку, інфраструктури райдержадміністрації І.Димки, Вікнянського сільського голови Я.Котика та приватних підприємців С.Капіцького й І.Маляра взяла участь у святкуванні Дня урожаю (в українців такі урочистості мають назву Обжинки).
Як розповіли учасники поїздки, перший день перебування у сусідній державі — приурочений вшануванню людей праці. Для цього до гміни приїхали не тільки керівники воєводства (області), але й представники сейму, важливих відомств та міністерств. Польські аграрії, як завжди, чудово підготувалися до свята. Найрізноманітніші виставки сільськогосподарської продукції, чудернацької форми дідухи, гарний настрій та народна пісня — нероздільні атрибути цього дня. Вразило не тільки те, що спеціально для заставнівців звучали українські народні пісні, але й позитивне ставлення самих поляків до нашої делегації. До них підходили, із захопленням спілкувалися, а ще польські українці, які там живуть не один десяток літ, зі сльозами на очах цікавилися, яка у нас ситуація, адже вони вболівають за Україну. Перед учасниками зібрання виступив І.Димка, який подякував польському народові за підтримку українців. Побажав їм процвітання у Європейській спільноті, до якої Україна обов’язково приєднається.
Цікавим був і другий день перебування серед польських друзів та однодумців. За так званим «круглим столом» із віце-старостою Літсбарського повіту Я.Когутом обговорили питання децентралізації влади та добровільного об’єднання громад. Пан Яроцлав ділився досвідом реформи місцевого самоврядування, яка вважається однією з найбільш успішних. Акцентував увагу на триступеневому територіальному самоврядуванні (гміна — базова одиниця, повіт — район, воєводство — область), які незалежні одні від одних і разом підпорядковуються нагляду з боку держави у визначених законом рамках. Модель влади змінилася на користь громад. Фінансово самодостатнє місцеве самоврядування саме на базовому рівні змогло перебрати на себе більшість функцій із забезпечення життєдіяльності громад. Хоча, як і кожна реформа, не обійшлося без протиріч, конфліктів і непорозумінь з громадою. Але однозначно її треба впроваджувати і в Україні, бо це єдиний шлях до ефективного соціально-економічного розвитку сіл. Тим паче, Євросоюз підтримує реформи і, що важливо, — стимулює їх. Пан віце-староста навів декілька прикладів соціальних проектів. Один із них, це коли ЄС профінансував введення в дію сміттєсортувального заводу, який зараз перебуває в комунальній власності. Відсотків 20 так званого сміття, а це може бути і метал, і пластикові чи скляні пляшки, вони продають на інші переробні заводи (решта 80% — непотріб — на утиль). За виручені кошти купують обладнання, витрачають на розвиток та утримання. Його створення дало 22 робочих місця, щомісячно до бюджету гміни лише податок за нерухомість становить 10 тисяч злотих (2,5 тис. євро). Цим проектом зацікавився депутат райради С.Капіцький, який уточняв деталі його оформлення задля запровадження на Заставнівщині. Адже проблема сміттєсортування та й переробки — одна із болючих у всіх населених пунктах району.
Відвідавши гміну Любоміно (війт А.Мазур), домовилися про підписання договору про співпрацю Вікнянської сільської ради та Любомінської гміни. Пан Анжей також консультував українців стосовно прискорення реформи місцевого самоврядування, які ведуть до збільшення бюджету, а ще ремонт доріг, будівництво дитячих та спортивних майданчиків, впровадження енергозберігаючих технологій тощо. Мали зустріч і з тамтешнім приватним підприємцем, який отримав від ЄС 400 тис. євро як стимул для реконструкції готельного комплексу та ще певну кредитну суму з повітового бюджету під 3 відсотки річних. Тобто реформи відкривають нові можливості, в тому числі — допомогу підприємцям.
Учасники поїздки до Польщі резюмували: наш район має певний досвід співпраці з різними європейськими фондами за договірними проектами, які потрібно продовжувати. А нове місцеве самоврядування базового рівня — насправді не самоціль, а має значно важливішу суспільну мету — запобігти подальшому занепаду українського села і започаткувати відновлювальні процеси в тому числі за досвідом сусідньої Польщі.

Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:53:02 GMT

Постанова Кабінету Міністрів України
«Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї» від 04.06.2015 №389.

(Закінчення. Поч. у №38 від 17 вересня ц.р.)

Умова надання пільг:
Пільги надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї пільговика, в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (на 01.01.2015 – 1710 грн.)$CUT$

До членів сім’ї пільговика належать:
дружина (чоловік); їх неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням пільговика та проживає разом з ним

До сукупного доходу сім’ї пільговика включаються нараховані:
1) пенсія;
2) заробітна плата;
3) грошове забезпечення;
4) стипендія;
5) соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності);
6) доходи від підприємницької діяльності.
Для працездатних осіб, у яких відсутні доходи (крім осіб, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, вищих навчальних закладах, осіб, призваних на строкову військову службу), фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої групи, до сукупного доходу за кожний місяць враховується дохід на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на відповідний місяць.
Для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та є платниками єдиного податку другої групи, до сукупного доходу за кожний місяць враховується дохід на рівні двох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, — трьох прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Для визначення права на пільги пільговик подає до органу соціального захисту:
декларацію про доходи сім’ї пільговика, а також довідки про доходи свої та членів сім’ї (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги) за шість місяців, що передують місяцю звернення, або документи, що підтверджують відсутність доходів за такий період.

Термін опрацювання документів:
десять днів з дня отримання декларації про доходи сім’ї пільговика та довідок про доходи

Термін надання пільг:
шість місяців з місяця визначення відповідного права

Надання пільг припиняється:
якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім’ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, — з місяця, в якому виявлено порушення;
за заявою пільговика — з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Термін подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) спливає 25 вересня

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:51:47 GMT

Оскільки термін подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) спливає 25 вересня, з метою уникнення нових черг та санкцій, реєстраційна служба Заставнівського районного управління юстиції Чернівецької області просить суб’єктів господарювання завчасно звернутися до державного реєстратора з відповідними документами, а саме: реєстраційною карткою «Форма №4» (при створенні юридичної особи — до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи («Форма №1»).
Також інформуємо, що:
заповнені форми можна відправляти поштою, в такому випадку справжність підпису заявника на реєстраційній картці має бути нотаріально засвідченою;
при поданні реєстраційної картки заповнюються лише ті поля, які стосуються зміни відомостей про юридичну особу, що вносяться до Єдиного державного реєстру;
у разі відсутності у юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) подаються відомості про його відсутність.
Крім цього, звертаємо увагу, що зазначені відомості не подаються:
політичними партіями, творчими спілками, їх територіальними утвореннями;
адвокатськими об’єднаннями, торгово-промисловими палатами, релігійними організаціями, державними та комунальними підприємствами;
юридичними особами, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб співпадають з їх учасниками. У цьому випадку учасники фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи;
юридичними особами, які подали державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача їх засновника, якщо засновник юридична особа.
Пам’ятайте, що за неподання державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу — від 5100 до 8500 грн. (ст. 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
А тому не зволікайте з наданням відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Г.КОВАЛИК, начальник реєстраційної служби
Заставнівського районного управління юстиції

Зірка високої величини

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:48:21 GMT

Автомобіль нещадно підкидало на вибоїнах запущеного шляху, але я майже не відчував дорожних незручностей — поспішав до Заставнівського будинку мистецтв. Адже залишалися лічені хвилини до початку презентації книги Володимира Михайловського «Мелодія білого смутку». Що насправді знав про автора? Зі скупої біографічної довідки, з якою нещодавно ознайомився, дізнався, що колишній головний редактор газети «Буковина» Володимир Іларіонович Михайловський — український письменник, Заслужений журналіст України, лауреат обласних літературних премій ім. С.Воробкевича та І.Бажанського, а ще — походить із с.Кадубівці. Але ніколи наживо не доводилось бачити винуватця дійства. Коли увійшов до зали, то чомусь відразу звернув увагу на сивочолого чоловіка середньої статури і з добрими очима. Він тепло вітався зі своїми друзями і добродушно усміхався. Так, це був Володимир Іларіонович. «Приємна на вигляд людина, але ще достеменно невідомо, до якого рівня сягнула його творчість», — грішно подумав. Незабаром мої сумніви вщент розбила вистава за оповіданням В. Михайловського «Покараний гріх», яку зіграли актори народного аматорського театру «Дивосвіт» Заставнівського Палацу культури (режисер Л.Гайдей). Я був приємно вражений і подивований. Вистава мала таку силу, що всі, хто її дивився, опинявся під владою чарівних слів. Коли письменник оспівував минуле, глядачі переносилися на багато десятиріч назад, якщо згадував про звичайних корів, людям здавалося, що перебувають не в залі, а в живописному вибалку з веселим струмочком і наяву бачимо, як вони смакують зеленою травичкою. Так, це був тріумф, бо автор — чудовий майстер пера! Від самого Володимира Михайловського віяло душевним теплом і було з ним так добре, як з рідним батьком. У голові мимоволі зринули рядки власного вірша «Весняні промінчики»:

Тільки сонечка усі промінці
Доторкнулись навесні до землі,
Як відразу ожило все живе
Й зазвичай те зацвіло, що росте.

Так і його слова через уста акторів, немов весняне сонячне проміння, жадібно вловлювали глядачі і від цього ставало хороше і затишно на душі.
Кажуть, що людина не причетна до мистецтва слова, проживе тільки одне життя. І, навпаки, митець — їх має декілька. Письменник довкола себе бачить те, що недоступно звичайній людині. Він зачаровано дивиться, наприклад, як сходить вранішнє сонце. Відчуває в собі щось незрозуміле для нього, прислухається до внутрішнього голосу — і ось народжується перший рядок твору, що йому подарував ранок. Він ще тендітний, але глибокий за змістом, і простий, як все геніальне.
У «Мелодію білого смутку» зібрано сорок три новели, оповідання та повісті. Відверто кажучи, книга емоційна, нашпигована дотепними жартами та народними мудростями. В творах людські килими долі земляків автора зіткані з веселкових та чорного кольорів життя: із радості материнства і мук вдівства, милосердя і самопожертви, кохання і зради. «Читала, — згадує професор філології Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Надія Бабич, — і думала: скільки це краплинок крові зі зболеного за своїх героїв серця скапувало на білий аркуш паперу, допоки було виписане останнє речення…». Це й не дивно, бо талант уповні розкривається тільки у плідній праці, що так притаманно авторові. Небагато є людей з-поміж нас, що зігрівають серце і душу життєдайним теплом, здатні світ навернути до добра, злагоди та миру. Володимир Іларіонович був одним із них і ще таким, котрий безкорисливо та щедро дарує любов і ласку.
Тільки за фуршетом вдалося директорові Заставнівської ЦРС Лесі Стасюк нас познайомити, за що вельми вдячний їй та долі.
— Насамперед, я вдячний Вам, — зізнався, — за подаровані хвилини радості. Але будьте відвертими зі мною, скажіть, у чому сила Вашого слова? Що робите для того, аби заволодіти нашими серцями?
— Тут немає ніякої таємниці, колего, — добродушно усміхнувся письменник, — мої слова — це всього-на-всього вдале відображення власних думок. І сам не знаю, звідкіля вони беруться.
Опісля митець поділився зі своїми творчими задумами. Плани, треба сказати, були грандіозними і виснажливими. Робота полягала в нагромадженні матеріалів для нових творів, систематизації наявних, потребувала нагальної реакції на події, що почалися 29 листопада на майдані в Києві, необхідно було попрацювати над перекладом творів…
Коли Володимир Михайловський дізнався звідки я родом, то признався, що він ніколи не був у с. Погорілівка.
— Село дуже гарне навесні. Тоді воно потопає в квітучих садах, на його околицях знаходяться мальовничі скелі з цілою низкою ставків. Наші ставки полюбили навіть вибагливі білі лебеді — залишаються там зимувати. Але найбільшим скарбом села є його працьовиті і чуйні люди. Ви ще не бачили наших чарівних дітей. Для Вас я спробую організувати зустріч з учнями нашої школи. Приїздіть, не пошкодуєте!
— Після такої презентації рідного села мені важко відмовити, — дружелюбно поплескав моє плече співрозмовник. — Обов‘язково приїду, з подарунками для дітей! Чекайте!
На жаль, друга зустріч не відбулася і не з вини гостя. Кадубівська зірка згасла. Але вірю, що літературно-мистецька пам‘ять Буковини, єдиної України навіки закарбує на своїх крижалях ім‘я Володимира Іларіоновича Михайловського, котрий, утримуючи світло у своїй душі, творив не тільки для сьогодення, але й для прийдешніх поколінь!

Михайло СТЕПАНЧУК, член спілки митців Буковини,
позаштатний кореспондент газети «Голос краю»

Майже 40 тисячам буковинців призначили субсидії

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:47:24 GMT

Загальна сума компенсації склала понад 60 мільйонів гривень. З початку року у Чернівецькій області за призначенням житлових субсидій звернулося 55 845 домогосподарств.
Більшість сімей подавали заяви на відшкодування комунальних виплат (43 650), решта (12 195) – для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, а також твердого та рідкого побутового палива.
Наразі призначили субсидії для компенсації оплати комунальних послуг 37 430 сім’ям. Витрати на придбання скрапленого газу та побутового палива призначили 10 254 домогосподарствам.
Загальна сума нарахованих субсидій склала 62 мільйони 296 тисяч гривень. Заборгованість підприємствам, що надають послуги за призначеними субсидіями, складає 26 мільйонів 775 тисяч 100 гривень.
Наразі житлові субсидії отримують 46 тисяч сімей.

ПОДАТКИ

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:42:29 GMT

Отримали фіскальний чек — можете перевірити легальність касового апарата продавця

Кіцманська ОДПІ звертає увагу на електронний сервіс, за допомогою якого громадяни та суб’єкти господарювання мають можливість отримати інформацію, чи зареєстрований конкретний реєстратор розрахункових операцій в органах ДФС.
Так, наприклад, будь-який громадянин, придбавши товар в магазині, за отриманим фіскальним чеком може перевірити чи зареєстрований в органах ДФС касовий апарат, на якому продавцем товарів або послуг був роздрукований цей фіскальний чек.
У свою чергу, суб’єкт господарювання завдяки сервісу, зокрема, може отримати дані щодо фіскальних номерів РРО, найменування суб’єкта господарювання (прізвища, імені, по батькові), дату реєстрації, номер останньої книги обліку розрахункових операцій (КОРО), зареєстрованої на такий РРО та дати її реєстрації тощо.
Також запроваджений електронний сервіс містить інформацію про зареєстровані суб’єктами господарювання книги обліку розрахункових операцій.
Сервісом можна скористатися на офіційному порталі ДФС України в розділі «Інформація про РРО» за посиланням : http://sfs.gov.ua/rro та в розділі «Інформація про КОРО» за посиланням : http://sfs.gov.ua/koro.

Змінилися терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями у сфері ЗЕД

З 4.09.2015 набрала чинності Постанова Правління Національного банку України від 3 вересня 2015 року №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Згідно Постанови НБУ на період до трьох місяців розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів і буде діяти до 4 грудня 2015 року включно.
Згідно з ст. 1. Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ст. 2 Закону №185).
Разом з тим, відповідно до змін, внесених Законом України від 6 листопада 2012 року № 5480-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» до Закону № 185, які набрали чинності з 17.11.2012, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 та ст. 2 Закону № 185.
Зокрема, п. 1 постанови Правління Національного банку України від 3 вересня 2015 року №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі – постанова № 581) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст. 1, 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
З урахуванням викладеного, починаючи з 4.09.2015 на період до трьох місяців розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), передбачені в ст. ст. 1, 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ для сільськогосподарських підприємств

Законом України від 16 липня 2015 року №643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, сільськогосподарським підприємствам, які обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу (далі – сільськогосподарське підприємство), в системі електронного адміністрування ПДВ до вже відкритих основних рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ (далі – основні електронні рахунки) відкриті додаткові рахунки, призначені для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі – додаткові електронні рахунки).
Таким чином, сільськогосподарські підприємства використовують у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.
Основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків із бюджетом. На основний електронний рахунок сільськогосподарські підприємства перераховують зі свого поточного рахунку кошти в сумах, необхідних для реєстрації податкових накладних з діяльності іншої, ніж сільськогосподарська.
Крім того, з основного електронного рахунку за заявою платника перераховуються:
до бюджету – суми податкового боргу за несільськогосподарською діяльністю;
на поточний рахунок платника – кошти, що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.
Додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств.
На цей рахунок сільськогосподарським підприємством зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування.
З додаткового електронного рахунку кошти автоматично перераховуються Державною казначейською службою України на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі електронні рахунки.
Реквізити спеціального рахунку сільськогосподарське підприємство зобов'язане зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

До уваги платників єдиного подакту четвертої групи
(платники фіксованого сільськогосподарського податку)

Кіцманська ОДПІ повідомляє, що платники єдиного податку четвертої групи в термін до 1.10.2015року необхідно:
подати уточнюючі податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку на 2015 рік (усіх декларацій, поданих у 2015році) із заповненням розділу «нараховано до зменшення податкового зобов’язання», що унеможливить виникнення штучного податкового боргу та умовно нарахованих штрафних санкцій;
подати «звітну» декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2015 за формою, затвердженою наказом №578.

ТАЛАНТ ЦВІТЕ ЛЮБОВ’Ю ДО ЛЮДЕЙ

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:40:54 GMT

Великий талант людини — талант душі! Ніщо так не возвеличує і не дає право відчути себе особистістю, в найвищому розумінні цього слова, як праця, в яку віриш і яку любиш. Кожен великий фахівець народжується з почуттям глибокої поваги до людини, з серцем, яке переповнене любов’ю до життя.
Саме таким фахівцем у бібліотечній царині району є Ганна Онуфріївна Стецька — завідуюча бібліотекою-філіалом с.Товтри, яка цієї прекрасної осінньої пори святкуватиме свій ювілей.
… Які слова знайти, щоб змалювати її образ? Якими словами сказати про благородство її душі, красу праці, знання слова мудрості?
Ганна Онуфріївна — скромний, працьовитий бібліотечний фахівець, взірець для всіх колег району, яка, закінчивши Київський державний інститут культури з відзнакою, розпочала свою трудову діяльність в Чернівецькій обласній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка. Згодом була переведена в Заставнівську ЦБС — і уже майже 30 років обіймає посаду завідуючої бібліотекою-філіалом с. Товтри.
Творчі пошуки, сумлінна і натхненна робота, яка освятила, звеличила, осяяла душу щирою любов’ю читачів-користувачів, повагою сільських жителів, колег, відчутні і помітні у повсякденній роботі сільської книгозбірні, яку в селі називають — «Світлицею, храмом духовного спілкування». І недаремно, адже бібліотека с. Товтри є однією з кращих у районі.
Стараннями господині філіалу при бібліотеці діє любительський клуб за інтересами «Золота троянда», який об’єднує учнів старших класів, молодь, на засіданнях якого велика увага приділяється красі рідного краю. На І обласному форумі бібліотечних працівників Чернівецької області 2012 року Г.Стецька здобула перемогу в номінації «Збереження культурної спадщини», презентувавши слайд-шоу з історії с. Товтри.
Вагомий внесок у літературну спадщину рідного краю вносить видання — «Товтри. Історія і сучасність — 460-річчя села присвячується», що вийшла у 2011 році, видавництво «Золоті Литаври» м. Чернівці, автори Г.Слободян, Д.Бугайчук. Допомогу у створенні цієї книги надала і Ганна Онуфріївна, зокрема розділ — «Народні ремесла. Товтрівські умільці», зібрані і підготовлені нашою ювіляркою.
А які цікаві зустрічі-вечори проходять із Георгієм Ходоровським, Дмитром Бугайчуком та Софією Тілабовою і іншими творчими людьми, сільськими майстрами. До речі, у 2014 році Ганна Онуфріївна презентувала роботи сільських вишивальниць у «Заставнівській світлиці» центральної районної бібліотеки, за що отримала безліч схвальних відгуків та побажань.
Є і інші здобутки, досягнення, надбання. Професійні якості нашої ювілярки гармонійно поєднуються з найкращими людськими рисами, такими, як справедливість, доброта, чуйність, скромність, щирість, вимогливість — і це найголовніше обдаровання цієї жінки.
Та передусім — ця творча людина хороша дружина, турботлива матуся та найкраща у світі бабуся. Разом із чоловіком Григорієм Григоровичем виростили й виховали гарних дітей — донечку Ольгу та сина Ярослава, благословили дітей своїх на сімейне життя, а нині втішаються й онучатами.
Пані Ганна народилася в щедрі осінні дні, напоєні ароматом пахучих чорнобривців, айстр та жоржин, пройняті доброзичливим усміхом — напередодні Всеукраїнського дня бібліотек.
Старанна, сумлінна, благородна натура Ганни Онуфріївни нагадує золотобарвне розмаїття щедрої осені, такої яскравої і неповторної.
Летять нині до Ганни Стецької вітання із золотим ювілеєм. Віншують ювілярку друзі, рідні, колеги. Долучаємось до привітань і ми. Шлемо найщиріші побажання щастя, здоров’я, творчої наснаги, кохання, світлих перемог, гараздів, благополуччя, родинного затишку, незгасного оптимізму, безлічі можливостей залишатися вічно привабливою від спілкування з Вами, пані Ганно! Нехай Всевишній дарує Вам многії і благії літа!

Від імені колективу працівників ЦБС — Л.СТАСЮК

ЗАБЕЗПЕЧТЕ СОБІ НАДІЙНУ ОХОРОНУ!

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:34:36 GMT

Останнім часом в Україні все частіше вчиняються кримінально протиправні посягання на майно громадян та інших господарюючих об’єктів різних форм власності. При цьому, у більшості випадків, проникнення в приміщення чи будівлю відбуваються шляхом злому серцевини замка, використання різних видів відмичок, віджиму металопластикових вікон та дверей.
Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Чернівецькій області забезпечує централізовану пультову охорону понад 5 тисяч об’єктів та квартир громадян зі всієї області. Якісне обслуговування замовника досягається за рахунок встановлення сучасних засобів охоронної та тривожної сигналізації.
Всього з початку 2015 року було попереджено 104 спроби проникнення на об’єкти. Надійність охорони забезпечується якісною роботою централізованого пульта охорони, на сигнали з якого одночасно реагують 15 груп затримання Державної служби охорони, термін прибуття яких становить до З хвилин.
За більш детальною інформацією прохання звертатися за телефонами Сайт-центру Державної служби охорони при МВС України: 080 050 22 20, 097 050 22 20, 099 050 22 20 та 073 050 22 20.

Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області запрошує українських патріотів на військову службу у спецпідрозділ

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:32:09 GMT

Запрошуємо патріотично налаштованих громадян, готових служити на благо українському народові, забезпечувати безпеку держави, на військову службу до Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів – ЦСО «А» або «Альфа».
Сьогодні бійці «Альфи» безпосередньо беруть участь у проведенні спеціальних операцій із припинення протиправної діяльності розвідувально-диверсійних груп, терористичних груп та терористичних організацій, не передбачених законами України, воєнізованих або збройних формувань.
До конкурсу на зарахування на військову службу в «Альфі» СБУ за контрактом запрошуються громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я ефективно виконувати покладені на них службові обов’язки, згодні проходити військову службу в будь-якому регіоні України.
Основні вимоги до кандидатів: вік – 23-35 років, вища освіта, досягнення в спорті (спортивні звання) або відмінна фізична підготовка. Перевага надається кандидатам, що мають досвід служби в підрозділах спецпризначення, участі в антитерористичній операції, є учасниками бойових дій, служили в Збройних силах України або навчалися на військовій кафедрі вищого навчального закладу.
Стосовно громадян, які будуть відібрані як кандидати на військову службу у Службу безпеки України, здійснюватимуться заходи щодо визначення їх професійної придатності до військової служби на визначених посадах, стану здоров’я, а також професійно-психологічний відбір.
Кандидати можуть надіслати свої резюме на електронні адреси usbu_chn@ssu.gov.ua, pressbu.cv@gmail.com, або звернутися безпосередньо за адресою Управління: м. Чернівці, вул. Шевченка, 1а.

Довідки за телефонами: (0372) 59-53-37, 59-53-99.

ВІДБУЛАСЯ СПАРТАКІАДА «СИЛА ДУХУ»

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:30:52 GMT

У м. Ужгород, у спорткомплексі «Юність», відбулася третя Всеукраїнська спартакіада серед інвалідів праці «Сила духу».
Завданням спартакіади є покращення фізкультурно-реабілітаційної роботи серед потерпілих на виробництві, пропаганда здорового способу життя серед цих осіб, залучення їх до активного громадського життя.
Третя Всеукраїнська спартакіада відбулася у два етапи: відбіркові регіональні змагання (тривали у серпні) та всеукраїнські фінальні.
До програми фінальної частини Всеукраїнської спартакіади включено 6 видів спорту: армспорт, бомбаскет, гирьовий спорт, дартс, теніс настільний, шахи.
Директор виконавчої дирекції Фонду Валерій Акопян зачитав вітання керівників держави – Президента України та Голови Верховної Ради України, що надійшли на адресу учасників та гостей спартакіади.
Виступили на цих змаганнях і представники Заставнівського району. Це — Ростислав Рогожинський (смт.Кострижівка) та Олексій Гіпіков (с.Дорошівці). Збірна команда нашої області посіла почесне п’яте загальнокомандне місце. Капітан команди Ростислав Рогожинський посів перше місце з армспорту. Крім медалей та дипломів призери відзначені цінними подарунками.
Особливого емоційного забарвлення надав цьому дійству виступ танцювального колективу Ужгородського коледжу культури і мистецтв, презентований учасникам та гостям Всеукраїнської спартакіади.
Також для учасників змагань в обласному музичному драматичному театрі відбувся концерт майстрів мистецтв Закарпатської області.

Н.МЕЛЬНИЧЕНКО, начальник ВВД Фонду ССНВ у Кіцманському районі

З ПОЕТИЧНОГО БЛОКНОТА

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:25:27 GMT

МІЙ ПРАБАТЬКІВСЬКИЙ КРАЙ
Я тут народився і жив,
В селі моє коріння.
В Товтрах до школи я ходив,
Тут набував уміння.

Прожиті дитячі роки
Були для нас веселі:
З хлопцями лазив залюбки
Я по товтрівських скелях.

Не раз, було, в гаї бродив
Серед дерев розмаю.
Відтоді серцем полюбив
Твою красу, мій краю.

І нині сонце з-за гори
Вже сяє над полями.
А я стою, рідні Товтри,
І милуюся вами!

$CUT$Свята земля пейзажі світлі
Очам моїм відкрила.
Для мене ти найкраща в світі,
Заставнівщино мила!

19 серпня 2015 р.

Цей вірш присвячую жителям Заставни, котрі перебувають далеко від рідного дому.

Я ПОВЕРНУСЬ У РІДНУ ЗАСТАВНУ
Куди б не поїхав,
Тебе я не зможу забути.
Ти — моя утіха,
Я серцем до тебе прикутий.
Чого серце бідне
Тремтить, як згадаю про тебе?
Бо там усе рідне —
Поля і ставки. Й синє небо!..
Як щиро люблю я
Тебе у каштанах, Заставно!
З дитинства хвилює
Історія твоя прадавня.
Й куди б не поїхав —
Повернусь до рідного краю.
Бо там — моя втіха,
На мене там рідні чекають!..
Коли повернуся,
На батьківський ступлю поріг —
Тоді помолюся,
Щоб від зла Бог Заставну зберіг!

12 вересня 2015 р.
Дмитро БУГАЙЧУК

ДАЙ, БОЖЕ, МУДРОСТІ

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 08:22:20 GMT

До написання цієї статті підштовхнув круглий стіл «Дай, Боже, сили й мудрості правдою Вкраїну зберегти», організований районною організацією «Просвіта» (голова С.Масловська) 10 вересня цього року. До участі в дискусії зібралися представники духовенства (римо-католики, греко-католики, православні Київського та Московського патріархатів), районної влади, інтелігенції, студенти теологічного факультету Чернівецького національного університету, заставнівські школярі та громадськість. Найгострішими виявилися питання утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви та участі духовенства в матеріальній та моральній підтримці воїнів УПА. Нині в Україні йде неоголошена війна з Росією, тому важлива позиція кожного громадянина України, в т. ч. і священиків. Не всі священики церков УПЦ (МП) затяті москвофіли і антиукраїнці. Але, на жаль, таких немало. Вони відмовляються хоронити загиблих воїнів, відмовляють у сповіді й причасті учасникам АТО, називають українських воїнів карателями, налаштовують своїх прихожан чинити перепони мобілізації до війська.
У духовному гімні українців є такі слова: «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!». У цих словах — глибокий зміст, бо найголовніше для усіх поколінь українського народу було, є і буде збереження своєї національної ідентичності, утвердження державності, забезпечення єдності дій і помислів. Особливо велике значення це має сьогодні, коли проти України розв’язана агресія з боку путінської Росії, коли наші мужні патріоти зі зброєю в руках захищають суверенітет і територіальну цілісність країни. У таких умовах українське суспільство вправі запитати кожного з нас: що ти зробив і робиш для своєї держави, як відстоюєш її інтереси, кому, врешті-решт, служиш — Батьківщині чи нашим ворогам — прихованим і відвертим? Така постановка питання абсолютно правомірна, адже мова йде про долю Української держави та її майбутнє. Але мені, як історику зі стажем, хочеться змістити акцент своїх міркувань у суто релігійну площину в контексті відомих історичних подій.
У своїй праці «Українські джерела церковного права» (1931 р.) випускник Київської духовної академії, письменник і науковець Олександр Лотоцький зазначив: «Основна засада Української держави полягає в тому, що в самостійній державі має бути й самостійна Церква… Ніякий уряд, що розуміє свої державні обов’язки, не може погодитись на те, щоб осередок церковної влади перебував у іншій державі… Автокефалія Української Церкви — це не лише церковна, а й національно-державна проблема. Це конечна необхідність нашої Церкви, нашої Держави, нашої Нації». Звідси можна зробити висновок, що українська влада вже тривалий період мириться з тим фактом, що «осередок церковної влади» перебуває в іншій державі й за час незалежності в цьому плані нічого не змінилося. Питання зміни осередку церковної влади особливо актуальним є сьогодні, коли патріарх РПЦ Кирило відкрито підтримує агресивну політику Путіна щодо України. Відповідно таку ж агресивність щодо знакових подій проявляють віряни Московського патріархату, яким постійно втовкмачують у голови, що Українська Православна Церква Київського патріархату є неканонічною, диявольською. Але наука історія дає можливість розібратися в суті сьогоднішніх суперечок довкола проблем, пов’язаних з Українською Церквою, в наших історичних і сучасних взаємовідносинах із сусідньою державою, яку нам досі вперто нав’язують як «общєє Отечество — єдіную Русь».
Апологети РПЦ в Україні постійно наголошують, що «наше историческое прошлое с Россией едино», бо Нестор-літописець писав «откуда есть пошла земля русская», і що написане «Русская земля» дає підстави вважати «Російська земля». Або інше можна прочитати: «Киевская Русь всегда была вместе с Великой Россией», хоч навіть нинішній п’ятикласник знає, що в часи існування Київської Русі про «Великую Россию» й згадки не було. Тому не дивно, що російські та проросійські політики, духовенство спритно маніпулюють словами «Русь», «руський» там, де треба вживати «Росія», «російський».
Князь Володимир Великий хрестив Київську Русь у 988 році, коли про Московщину в ті часи й спомину не було. Одночасно з хрещенням Русі в цьому ж році утворилася Київська митрополія. Перша літописна згадка про Москву, як про невеличке село, з’являється під 1147 роком, тобто більше ніж через півтора століття після Володимирового хрещення. А хрестити те, чого немає в природі, очевидно, неможливо. З цієї причини Російська Православна Церква (Церкви Московського патріархату) нічого спільного не має з хрещенням Київської Русі, а свій початок бере з середини ХV ст. Офіційною датою утворення Московської (пізніше — Російської) Церкви є 5 грудня 1448 року. Тривалий час існувала вона цілком автономно, мала свою ієрархію, виробила свої особливості в управлінні та обряді і ні на яке правонаступництво щодо давньої Київської митрополії не претендувала аж до ХVІІ ст. Проте ні новоствореної Московської митрополії, ні новопоставленого митрополита Іону Вселенський патріарх не визнав, тому Церква залишилася «самосвятською», «неканонічною». Визнання Московської Церкви і дарування їй патріаршої гідності відбулося аж через 141 рік — у 1589 році. За рік до цього в Москву просити гроші прибув Царгородський патріарх Ієремія ІІ, який був пограбований Османським султаном до нитки й ледь не втратив патріаршого престолу. За гроші (вважай милостиню) Московська Церква отримала від Ієремії ІІ патріархат.
Склалася ситуація, коли до усамостійнення Московської Церкви всі її землі були канонічною територією Київської митрополії, а відтак — Царгородського патріархату, якому ця митрополія підпорядковувалася. Після утворення Московського патріархату Київська митрополія втратила ці канонічні території в московських землях. Але й Московський патріархат ніяких канонічних територій поза межами Московського царства не набув. Київська митрополія, що охоплювала тепер українські та білоруські землі, залишалася під юрисдикцією Царгородського патріархату. Так тривало до 1654 року, коли Богдан Хмельницький сподівався з допомогою православної Московії здобути волю для православної ж України. В цей час Московський патріарх Никон грубо порушує восьме правило ІІІ Вселенського Собору й бере єпархії Смоленська, Полоцька, Могилева, що підлягали Київській митрополії, в своє підпорядкування не поставивши Царгород до відома. А вже 1659 року юного й слабовольного Юрка Хмельницького змусили підписати фальсифіковані так звані «Переяславські статті», у яких появилася раптом стаття про підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, якої не було й близько в статтях Богданових.
Намагаючись посилити свій вплив на українські землі, московська влада ставить собі за мету з допомогою вищого духовенства прибрати до рук Київську митрополію. Російські зверхники добре розуміли, що доки церква в Україні не стане на службу імперським інтересам, про політичне підкорення України не може бути мови. Москва офіційно звертається до Царгородського патріарха Якова з проханням передати Київську митрополію Московському патріархату, але отримує відмову. Тоді московські «блюстителі канонів» самочинно, без відома Царгорода проводять на чужій канонічній території елекційний Собор, на якому неканонічно обирають неканонічного ж митрополита Київського, яким стає Гедеон Святополк-Четвертинський. Залишилося лише узаконити незаконну оборудку, чим російські отці й зайнялися.
У 1686 році, коли патріарха Якова на патріаршому престолі вже не було, а місце його зайняв щойно поставлений патріарх Діонісій ІV, Москва відправляє в Царгород посольство, яке має спонукати нового патріарха до відречення від Київської митрополії та передачі її Московському патріархату. Думний дяк Нікіта Алєксєєв, що очолював московське посольство, підносить патріарху Діонісію хабар «три сорока соболей и двести червонцев». Після цього патріарх розсилає грамоти й оголошує світові про передачу своєї дочірньої Київської Церкви під юрисдикцію Московського патріархату. Проте вже наступного 1687 року Царгородський патріарший Собор засуджує незаконну оборудку з передачею Київської митрополії Москві як «акт симонії», тобто хабарництва, а самого патріарха Діонісія позбавляє патріаршої гідності. Отже, ні про які канонічні права Московського патріархату на Українську Церкву чи на якісь його канонічні території в Україні мова йти не може. Перебування Української Церкви в складі Московського патріархату є незаконним, а її підпорядкування Москві відбулося за «правом сильного». Навіть значно пізніше в Патріаршому й синодально-канонічному Томосі Царгородської Патріархії від 13 листопада 1924 року чорним по білому написані слова: «… відірвання від нашого престолу Київської митрополії відбулося не за приписом канонічних правил». Тобто через 238 років після проголошення акту підпорядкування Київської митрополії Москві неканонічним актом симонії Царгородський патріарх ще раз підтвердив, що жодних канонічних прав на Київську митрополію Московський патріархат не має. Кому і як ще доказувати брехливу, «диявольську» суть Російської Православної Церкви щодо України та Української Церкви протягом багатьох століть.
За фактом відсутність нині єдності в християнській церкві зумовлює неминучий розкол в українському суспільстві. Християнська церква, яка мала б стати об’єднавчим стрижнем, духовним лідером українського народу, насправді проявляє безпомічність і сама не може дати собі ради. Українська Православна Церква Київського патріархату, яка справді прагне створення Єдиної Помісної Української Церкви, постійно наштовхується на протидію Української Православної Церкви Московського патріархату. Якщо перша вболіває за долю України, надає армії велику допомогу, то друга є деструктивним елементом на українських землях, вірою і правдою служить агресивному сусідові. Що повинно статися, щоб українське духовенство Московського патріархату та його паства усвідомили згубність такої антидержавної, антиукраїнської позиції? Ніколи і ні за яких обставин РПЦ на чолі з патріархом Кирилом не відпустить з-під свого крила, з-під свого контролю Українську Церкву. Для Путіна Російська Православна Церква — це надійний ідеологічний інструмент, з допомогою якого можна контролювати свідомість простих людей, чинити розбрат у чужій державі, а значить міцно прив’язати Україну до Росії. Варто згадати візити патріарха Кирила в Україну, його проповіді про «єдіний рускій мір, про єдіноє отєчєство, про єдіную православную вєру» — хіба це не роз’єднувало Україну, не сіяло розкол? Політв’язень сталінських таборів, шевченкознавець Микола Куделя якось сказав: «Вся трагедія України в тому, що ми на певному етапі історії опинилися в одній вірі з москалями». Не треба великого розуму аби усвідомити, що потрібно негайно поривати з московською вірою і жити у власній державі зі своєю окремою вірою.
Я переконаний, що рано чи пізно утвориться Єдина Помісна Українська Церква, але це станеться не з доброї волі вищого духовенства. В ситуації, коли кожна сторона «тягне на себе ковдру», із піною на устах доказуючи свою канонічність, свою зверхність, при цьому нехтуючи долею народу, такий варіант малоймовірний. Тут своє слово має сказати народ і вибрати ту Церкву, яка в біді і в радості завжди з народом, яка цілеспрямовано обстоює незалежність Української держави, яка служить не лише Богу, але й Правді. Дай, Боже, нам, українцям, мудрості…

Микола ЧЕРЕШНЮК, краєзнавець

УСПІШНИЙ СТАРТ ЮНИХ ЕКОЛОГІВ-

ID_404 — Sat, 26 Sep 2015 07:46:53 GMT

ІХ Всеукраїнський зліт учнівських виробничих бригад, трудових аграрних об’єднань школярів відбувся у м.Одеса під егідою Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді спільно з Одеським обласним гуманітарним центром позашкільної освіти. На базі Українського дитячого центру «Молода Гвардія» у м. Одеса відбулось урочисте відкриття зльоту.
В Українському дитячому центрі «Молода Гвардія» кращі виробничі бригади школярів з 15 областей України представили свої досягнення у творчому звіті та виставці-презентації «Щедрість рідної землі». Учасники заходу захищали власні науково-дослідницькі роботи в секціях «Рослинництво», «Овочівництво», «Садівництво»; зустрічалися з науковцями Одеського державного аграрного університету та Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова; відвідали музей грунтознавства та зоології; ознайомилися з роботою Одеського еколого-натуралістичного центру «Афаліна».
Чернівецьку область представляли вихованці гуртка Заставнівського ЕНЦДЮ «Юний еколог» (керівник М.Шойман) на базі Шубранецької ЗОШ І-ІІІ ст. У такому зібранні вони беруть участь вже третій рік поспіль, тому й результати щорік вищі.
Цьогоріч виробнича бригада «Агро-М» Застанівського Еколого-натуралістичного центру дітей та юнацтва Чернівецької області (керівник М.Шойман) посіла I місце, поступившись лише трішечки учнівській виробничій бригаді «Лідер» Краснопільської ЗОШ Гайсинського району Вінницької області.
Керівник бригади Марія Михайлівна наголосила, що вони таки досягли перемоги. Її вихованці захищали власні науково-дослідницькі роботи у секції «Садівництво» та «Рослинництво». Каріна Маслєнкова свої дослідження представила у роботі «Розумний виноградар на Заставнівщині», під час захисту здобула диплом за І місце. А Катерина Ремарчук представляла роботу «Вирощування овочів і фруктів з використанням крапельного зрошення», здобувши диплом за ІІ місце.
Під час зльоту працювала виставка-презентація «Щедрість рідної землі», де наша виставка посіла ІІІ місце.
Буковина — край, де грають трембіти, скрипка сплітає мелодію вишиванки, а цимбали торкаються струн природи людської душі. Усе це представили у своєму виступі юні екологи Заставнівщини — Ілля Кравець (учень 9 класу Задубрівського НВК), Каріна Маслєнкова та Катерина Ремарчук (Шубранецька ЗОШ І-ІІІ ст.). Їхній виступ супроводжувала мелодія українських пісень, які вправно вигравав на гітарі Ілля, а доповненням до всього був Буковинський національний одяг, який усім припав до вподоби.
Під час Макаренківських читань «Педагогічні ідеї А.С.Макаренка і завдання трудового виховання сьогодення» педагоги обмінялися досвідом організації ефективного трудового навчання учнівської молоді.
Навчальний рік для юних дослідників нашого району, та й Чернівецької області загалом, розпочався успішно. Вихованці М.Шойман задали гарний старт. Успіху вам, юні обдаровання, у навчанні, дослідженнях, юнацькому житті.

Заставнівський ЕНЦДЮ

ВІДПРАВКА У ЗОНУ АТО — ЦЕ НАША СПІЛЬНА СПРАВА

ID_404 — Sat, 19 Sep 2015 15:32:19 GMT

М.ВОЛОДИМИРІВСЬКА

Вчора на Луганщину, у зону проведення антитерористичної операції 20 раз вирушили волонтери Заставнівської громадсько-волонтерської організації «Щедро». У «спринтері» — провізія довгострокового зберігання: консервація домашнього приготування (а це салати, овочеві асорті, варення, мед, смалець, м’ясні закрутки, сало тощо), овочі: картопля, буряк, морква, цибуля, часник; фрукти: сливи, яблука; круп’яно-макаронні вироби; цукор, чай… Та, врешті, хіба все перерахуєш. Зібрати необхідну провізію для воїнів, які захищають цілісність України, допомагали колективи Василівського НВК (директор Микола Ящук), Горошовецького НВК (директор Ілля Фуштей), Васловівського НВК (волонтер, учитель фізичного виховання Сергій Каланча). Громада с.М.Кучурів зібрала не тільки консервацію, але господині для наших бійців спекли 4 печі хліба, а це 100 хлібин, а окрім того булочки та пиріжки. Турбувалися про якість та смак випічки Світлана Винничук, сім‘я Марії Рідкевич, Ольга Лизун, Марія Дубчак, Ганна Дроздюк, Мар‘яна Гуменюк. Борщову заправу закривали Ірина Семенко, Наталя Ковтюк, Надія Гущина. Від оселі до оселі їздив Малокучурівський сільський голова Валентин Кушнірик і збирав продукти для бійців АТО.

Горошовецькому НВК під час шкільної урочистої лінійки волонтери Анатолій Дронь (керівник «Щедро») та Ярослав Филип’юк («кіборг») розповіли про те, як і куди вони везуть провізію, які труднощі їм доводиться долати в дорозі. Діти із захопленням слухали їх розповіді, а ще на жовто-блакитному стягові, який поїде на 29 блок-пост, зробили надписи зі щирими побажаннями відважним військовим.
У рамках акції «Відповідальність починається з мене» учні і педагогічний колектив Василівського навчально-виховного комплексу підтримали цю ініціативу і з перших днів навчання включились у її проведення.

Ні один клас не лишився осторонь цієї благородної справи. Учні писали листи нашим бійцям, малювали привітання-малюнки, посилали свої обереги, щоб відважних захисників нашої Батьківщини в жорстоких боях обминала ворожа куля.
Діти в посланнях-молитвах просили Бога, щоб наші хлопці з перемогою якнайшвидше живими повертались до батьківського дому, до своїх родин, де так чекають найдорожчі люди.

Починаючи з 1-го і по 11-ий класи, школярі приносили картоплю, консервовані продукти, макаронні вироби, різні крупи, щоб через волонтерів ГВО «Щедро» відправити ці подарунки бійцям АТО. А також на зібрані кошти закупили для наших героїв теплі шкарпетки.
Не тільки учні, але й їхні батьки переймалися цією доброю справою, бо знають, що все це робиться в ім’я добра і шанобливого ставлення до тих, кого ми називаємо кіборгами, що в перекладі означає — нескорені. А наші бійці справді нескорені!

Учні Василівського НВК і надалі будуть брати активну участь в акції «Відповідальність починається з мене», бо справа, яка робиться спільно від щирого серця, повинна увінчатися успіхом. Наші справні бійці — справжні захисники рідної землі і вони є прикладами свого героїзму, уже давно це довели всьому світові.
Бійці АТО неодмінно переможуть російського агресора. Україна була, є і буде єдиною! Ми в це свято віримо.

Волонтери та бійці АТО щиро вдячні усім, хто не залишився байдучим і долучився до спільної, благодійної справи — підтримав наших захисників, що нині на Сході України.
Низький уклін та щира вдячність студентам фінансово-економічного коледжу БДФЕУ, які вкотре приєдналися до волонтерського руху Заставнівщини, приватному підприємцю Олександру Луцяку, начальнику Кіцманської ОДПІ Івану Репіховському, Івану Кіцану, Михайлові Борсуку, Надії Зубик — за продукти та гроші, а пану Літовському — за сливи та яблука, Михайлові Бойчуку — за воду, Мирославу Бойчуку — за туалетний папір.

Наші земляки Йосип Мудрий, Микола Бойко, Василь Радиш, Василь Берладин дали 155 кг риби, з якої були закриті рибні консерви. Клопоти з якісного приготування та всю відповідальність взяли на себе Петро Крейзіль, Микола Сіменович, Варвара Филип’юк, Марія Сопівник, Марія Бузинська, Юрій Кривохижа та техперсонал Чуньківського НВК.

Величезне спасибі Василю Лопатнюку, керівнику приватного підприємства «Соняшник» (с.Баламутівка) — за консервовані овочі та соки, мешканцю с.Баламутівка Валерію Дроню — за яблука.
Разом — ми сила! Разом ми ворога здолаємо!
Слава Україні! Героям слава!
Валентин Кушнірик — Малокучурівський сільський голова щиро вдячний усім односельчанам за зібрані продукти, гроші, хліб та пиріжки домашньої випічки для військовослужбовців, що беруть участь в АТО.
Низький, доземний вам уклін!

Фото Я.Волощука та О.Остаповича

МИ — ЗА ЄДИНУ ПОМІСНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ

ID_404 — Sat, 19 Sep 2015 15:29:07 GMT

Л.БАЛАНЕЦЬКА, О.ОСТАПОВИЧ (фото)

Упродовж багатьох століть духовне життя української спільноти зазнавало чимало злетів або трагічних падінь. Після десятиліть вимушеного атеїзму народ усе ж повертається до віри. Люди шукають істину, прагнуть знайти відповіді на одвічні питання сенсу буття. Однак ситуація у православному церковному житті України, незлагодженість думок та непорозуміння між окремими церквами далеко не сприяють підвищенню духовності суспільства. І це турбує свідомих його представників, громадськість у цілому. Під час спілкування, в радіо-, телепередачах доволі часто чую запитання, різні думки, пропозиції щодо об’єднання трьох православних гілок в Україні – мається на увазі Київського, Московського патріархатів та Української автокефальної церкви. Відповіді також бувають різними, деколи протилежними: одні кажуть, що цим повинна займатися влада, а інші — церква або громади... Хто у цьому має рацію більше? Це питання ще потребуватиме вивчення, аналізу, довготривалих дискусій і обговорень. На мою думку, лише спільними зусиллями можна вирішити таку вагому справу.
Про вищезгадану проблему мовилося і на «круглому столі» «Дай, Боже, сили й мудрості правдою Вкраїну зберегти», який у стінах райбібліотеки зібрав і духовенство, і представників громадськості, «Просвіти», влади, освітян (вчителів предмету «Християнська етика», історії та рідної мови), працівників культури, студентів ЧНУ, старшокласників м.Заставна та інших не байдужих людей.
Будь-яка добра справа розпочиналася із молитви. Не був винятком і цей захід, на якому «Отче наш», разом із хористами церкви с.Вікно, виконали усі запрошені й гості. Далі вслухалися в проникливі слова «Молитви», яку читала учениця Заставнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів А.Вікірюк.
Мета цього зібрання — віднайти, обгрунтувати, оприлюднити історичні, релігійні та релігієзнавчі джерела необхідності створення в Україні Єдиної Помісної Української Православної Церкви, як гаранта повноцінного духовного й національного відродження нашого народу. У ході бесід усі дотримувалися толерантності, виваженості, думки і пропозиції були цікавими і доступно викладеними, їх з увагою слухали і аналізували. Ініціатор та організатор «круглого столу» — районне товариство «Просвіта» імені Т.Шевченка (голова — С.Масловська, яка виступила й ведучою). Про доречність, актуальність розмови з вищезгаданої тематики не раз наголошувала відповідальний секретар ВУТ «Просвіта» імені Т.Шевченка М.Пелех.

Про прогресивних діячів, які у різні часи прославили Заставнівщину, говорив у своєму виступі голова Чернівецької обласної організації ВУТ «Просвіта» імені Т.Шевченка О.Савчук. Свою думку звів до того, що тут народжувалися сміливі ідеї, які на теренах краю згодом втілювалися в життя. Він дотримується тієї думки, що Україна повинна мати свою Єдину Помісну Українську Православну Церкву. Українці об’єднаються воєдино, бо хочуть жити в мирі на своїй Богом благословенній землі.
Своїми думками з вищезгаданої тематики ділилися о.Микола із церкви Святої Параскеви м.Чернівці, який під час Революції Гідності, біля пам’ятника Т.Шевченку проводив Богослужіння, завідувач Богословського відділу філософсько-теологічного факультету ЧНУ, кандидат богословських наук, доцент М.Щербань (подав усі нюанси, як теоретик), о.Роман із с.Лужани, благочинний Заставнівського округу, настоятель Свято-Миколаївської церкви м.Заставна, автор багатьох збірок на духовну тематику о.Дмитро ( з легкої руки якого і за сприяння тодішньої влади, у 90-і церква одна з перших перейшла на ведення служби українською мовою), керівник апарату райдержадміністрації І.Семенюк, міський голова Я.Цуркан та інші. Думки виступаючих зводилися до одного, що таке об’єднання є необхідним, оскільки церква з’єднує людей і робить сильнішою державу. У нашій країні повинна бути Єдина Помісна Українська Православна Церква. У кожній державі існує незалежна православна Церква. Розділена на частини вигідна тим, хто не хоче бачити Україну незалежною, сильною і могутньою. Проти цього виступають наші супротивники. Хоч вони цього не роблять відкрито, а приховано. Об’єднання українських церковних юрисдикцій можна буде досягти тільки тоді, коли запит на нього надійде «знизу», тобто, коли парафіяни і духовенство будуть щиро прагнути до цієї єдності. Яскравим прикладом ділилися гості з Вижниччини. Зокрема голова Вижницького товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка Д.Никифоряк і Мілієвський сільський голова В.Гафюк, у селі якого прихожани свідомо перейшли із церкви МП до церкви КП.
На зібранні був присутній о.Дмитро із м.Кіцмань, який є священнослужителем церкви МП і до нього виникало чимало слушних запитань, пропозицій, що стосувалося об’єднання Церков, ролі у цьому настоятелів храмів, парафіян тощо. Як зазначалося, Москва активно протидіє об’єднанню Українських Церков, утвердженню єдиної помісної Української Церкви та її визнання іншими Помісними Православними Церквами. Зрозуміло, що московсько-путінський режим у гібридній війні з Україною активно використовує потенціал Російської Православної Церкви (Московського патріархату) на чолі із патріархом Кирилом, її мережу в нашій державі для того, щоб впливати на свідомість українців, розділяти їх поміж собою і таким чином тримати у не стабільності та під контролем Україну. Звісно, о.Дмитро не зміг дати ствердних відповідей на конкретні запитання, бо йому одноосібно важко прийняти якесь вагоме рішення чи щось пообіцяти.
У дискусії, обговоренні також брали активну участь історик за фахом, краєзнавець Ю.Кушнір, директор Кулівецького НВК О.Лісова, яка хоче, щоб служба у Кулівецькій церкві та інших правилася зрозумілою мовою, вчитель історії Кострижівської ЗОШ І-ІІІ ступенів М.Черешнюк, волонтер «Заставнівської сотні» В.Петришак, заставнівчанка В.Бурденюк, учениця Заставнівської гімназії А.Колісник та інші активні учасники, яким не байдужа майбутня доля України.
У заході взяли участь і о.Сергій із смт.Кострижівка, о.Василь із с.Брідок, архімандрит Євген, настоятель Свято-Преображенського монастиря с.Васловівці. На жаль, не вдалося поспілкуватися мобільним телефоном із о.Віталієм, настоятелем Свято-Василівської церкви із с.Дорошівці, який у цей час перебуває у зоні АТО.
Цікавий огляд літератури на духовну тематику провела директор ЦБС Л.Стасюк, яка уклінно запрошувала приходити до бібліотек і знаходити необхідні видання.
У залі звучали актуальні, пророчі слова Т.Шевченка. Вірш «Розрита могила» прочитали А.Колісник, Д.Грушецька і А.Агатій, учениці Заставнівської гімназії.
Завершився захід піснею М.Лисенка «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», яку виконали усі учасники «круглого столу».
Будьмо єдині національно, державно і церковно! Без такої єдності не матимемо майбутнього! Тож нехай допоможе нам на ниві національного, державного і духовного єднання Господь Бог!

І ЧЕСТЬ І ШАНА ЮВІЛЯРОВІ!

ID_404 — Sat, 19 Sep 2015 15:27:14 GMT

Днями, 91 День народження завітав до поважної та щирої людини, мужнього чоловіка, якому довелося пережити і пекло війни і післявоєнну розруху, заставнівчанина Івана Михайловича Лук’янова.
Усе своє життя Іван Михайлович працював, як кажуть, не покладаючи рук та мріяв, щоб наша славна Україна справді була гордою і незалежною. Із Днем народження цю добру людину сердечно вітали рідні та близькі люди. Щирі та добросердечні вітання линули на адресу іменинника і від голови Заставнівської райдержадміністрації Юрія Кітаря та голови Заставнівської районної ради ветеранів Орисі Скорейко (на фото).
Вони бажали мирного неба, щоб любов до цього прекрасного світу ще довгі роки була в серці, здоров’я було міцним, в оселі завжди панували благополуччя та Божа ласка!

ПРИМІЩЕННЯ БУДЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

ID_404 — Sat, 19 Sep 2015 15:05:09 GMT

У газеті "Голос краю" (№37 (1294) за 10 вересня була розміщена замітка під назвою «Отакої!», в якій запитувалося, чи приміщення,в якому колись розміщувався райвідділ міліції, не є вже приватною власністю.
Відповідь дає С.Фурман, начальник Заставнівського РВ УМВС у Чернівецькій області, майор міліції:
«Повідомляємо, що згідно із інвентаризаційною справою, виданою Заставнівським районним бюро технічної інвентаризації, приміщення за адресою вул.Незалежності, 67, що у м.Заставна, належить УМВС України в Чернівецькій області та Управлінню служби безпеки України в Чернівецькій області.
У приватну власність це приміщення нікому не передавалося. Нині працівники СБУ використовують службові кабінети у своїй діяльності. Решта приміщення буде використовуватися за призначенням після створення національної поліції працівниками служби дільничних інспекторів, штатна чисельність яких буде збільшена, та патрульною службою».