Он старих в нас розвелося —
Страшно до холери!
Куди не кинь, куди поглянь —
Скрізь пенсіонери.
Від них користі немає,
А пенсію просять,
Та ще й пільги вимагають,
Бо медалі носять.
У верхах стали гадати,
Що ж-то їм робити?
Таку пенсію слід дати,
Щоб не змогли жити.
І тут зразу підхопили
Цю ідею схвально.
Та пенсію встановили
Зовсім мінімальну.
Дали пенсію маленьку,
Сидять і чекають...
Ні, ворушаться старенькі,
Ніяк не вмирають.
Тоді зробимо інакше —
Дамо половину,
Ті ж, хто стогне, а хто плаче,—
Все одно не гинуть.
А що буде, коли зовсім
Пенсії не дати?
Може, тоді стануть
Вони вимирати?
Пенсії не доставляють,
Не дають доплати,
А вони все не вмирають.
От живучі, кляті!

Марія РУДИК,
Александрія Кіровоградської обл.