Батьки, вчителі, діти — єдине ціле, без якого школа не даватиме знань, не виховає в дитині Людину, не матиме майбутнього, — переконана директор Добриновецького НВК М.НОВАК

Кажуть, що нині вчити і виховувати дітей набагато складніше, ніж колись. Сутужніше і тривожніше стало життя. Мабуть, і працювати керівником освітньої установи також зараз важче. На долю Марії Дмитрівни Новак, директора Добриновецького НВК, випали чи не найскладніші часи. Очолює вона колектив школи із 2005 року. Так, саме першого вересня  виповнюється 10 років з того часу, як їй довірили цю нелегку  ношу — нести повну відповідальність за школу, вчителів, учнів. Та вона ніколи не скаржиться на долю. Навпаки, вважає, що їй дуже пощастило, бо має надзвичайно дружний колектив, де завжди панує взаєморозуміння та взаємопідтримка. Зрештою, як мовить моя співбесідниця, без таких мудрих колег вона б ніколи не відбулася як  директор.

Гортаючи сторінки долі Марії Дмитрівни, дізнаюся, що ця жінка з тих, хто — «де народився там і знадобився». Ще змалечку всім казала: «Хочу бути вчителькою…». Дитяча мрія-казка стала дійсністю. Після закінчення школи вступила до Чернівецького державного університету на філологічний факультет. Отримавши диплом вчителя української мови і літератури, розпочала трудову діяльність у рідній школі, де пройшла всі щаблі професійного росту.  Спочатку — піонервожатою,вчителем, багато років організатором позакласної та позашкільної виховної роботи, заступником директора з виховної роботи і останніх 10 років — директором навчально-виховного комплексу. Свою біографію вона повідала швидко та лаконічно, наголошуючи, що у ній нічого особливого, мовляв, краще напишіть про наш колектив — учительсько-учнівсько-батьківський, бо ми — одна родина і один без одного, насправді, нічого не варті. А ще просила не забути згадати про вихователів дитячого садка, технічний персонал,  операторів котельні, працівників їдальні.

— Праця кожного з них, — коментує директор,  — дуже важлива у житті школи. Якщо вчитель — справжній професіонал, то й у рейтингу учнівських знань — високі бали. Якщо у класах створені комфортні умови — то діти із задоволенням туди йдуть,  відчуваючи домашній затишок. Тому є бажання працювати в такій школі, де  повна гармонія у всьому, а результат —  хороші показники нашої роботи.  За літо ми, як завжди, гарно підготувалися до нового навчального року. Безумовно, батьківська  підмога — велика, а також  усіх наших праціників. А ще ми вдячні керівникам райвідділу освіти (М.Матейчук), методкабінету (О. Січковська), головам райдержадміністрації та райради (Ю.Кітар і Д.Скігар) за фінансову підтримку. Знаємо, що з 1 вересня працюватиме шкільна їдальня, дякуючи Василеві та Людмилі Пацарнюкам. Школа завжди була і залишається помічником  громади. Ми справно доглядаємо  за пам’ятником загиблим воїнам, сільським стадіоном, кладовищем. Одне слово, беремо активну участь у житті села…
Хтось із мудрих сказав, що учитель повинен мати не лише розумну голову, але й розумне серце. Мабуть, у цьому секрет і керівництва учительським колективом, про який Марія Дмитрівна скромно замовчує. А ще багато хто з її знайомих помітив, що вона останнім часом мало посміхається та й не багатослівна… Материнські очі засмучені, а серце не має спокою ось уже якийсь час, відколи єдиний син Руслан, якого разом з чоловіком Панасом Іллічем (завгосп школи) виховали мужнім та хоробрим, пішов добровольцем у зону АТО. Він — правоохоронець, працював заступником начальника, начальником відділу громадської безпеки РВ УМВС у Чернівецькій області. Зараз його знання та  досвід дуже потрібні там, на передовій. Разом із племінником Олександром Дарійчуком (мама Алла Іванівна також вчителька, заступник з виховної роботи) несуть службу у Луганській області. Святкові дні були досить напружені, тому й ночі для матері — безсонні.  Тішать, звісно ж, онуки – Карина, яка, до речі, пішла батьківською стежкою і нині навчається в Одеському університеті внутрішніх справ та п’ятирічний Сашко — бабусина радість. Невістку Ірину, яка теж вчителька рідної мови,  має за донечку, тож у родині знаходить розраду…       
— Хочу привітати всіх своїх колег, односельчан і жителів району із Днем Знань, — сказала наостанок Марія Дмитрівна. — Бажаю всім мирного неба і святої землі під ногами. Тоді буде і здоров’я, і знання у наших діток, і достаток у дорослих, з Божого благословення.

С.МАСЛОВСЬКА