На жаль, від праотця Адама повелось,
Що винен хтось,
На стороні хоч навіть Бог,
Тільки не я.
Не хочу чути,
Що лихо криється в мені,
В моєму серці, та в моїй душі 
І я причина всіх моїх тривог.
Ні, не для мене сказано:
Що посієш, те й пожнеш.
В душу впустиш гріх:
Посієш вітер — пожнеш бурю.
Слова, слова…
Яка гірка вам є ціна.
Ви, горе людства,
Коли не Бога хвалите уста.
Слово—ти життєдайна сила 
В устах святого.
Словам святих в покорі земні стихії:
Вогонь, вітер та вода,
Бо в серці їх
Нема вже місця для гріха.
Тільки Христові 
Смирення й чистота.
В домі, де гріх і беззаконня нечисть,
Де владарює сатана,
Там негаразди, розбрат 
І єдності нема.
Запитаю, любі, вас:
Від кого залежить порядок у нас?
Біля водойм, струмків, доріг 
Від чиїх рук, від чиїх ніг?
Хто ж тут смітить 
Гондурасець, француз, німець?
Чи може я, ти та інший брат,
А не чужинець?
Друзі, приведім в порядок
Свою душу й серце, 
Тоді й Україна воскресне.
О, браття й сестри,
Впустіть в свої серця Христа.
І запанує тиша
й зупиниться безглузда ця війна.
 Слова, слова, 
для вас відкриті небеса. 
Слова — безцінний дар Творця.
О, Господи, — Ти Мир 
зійди в наші серця.
Любуюсь небом голубим
Таким просторим і бездонним,
Творінням Божим 
небесним, водним і земним.
Не для війни,
А для життя й любові даним.
А зорі,зорі у ночі —
Не відвести, не опустити очі,
Такі далекі ліхтарі 
Закоханим дар, а не війні.
Якось спитали в мудреця:
Чия й для кого ця краса?
Він відповів:
Цю таємницю відкривають небеса 
Щодня й щоночі.
Людино! Від бігу всує зупинись,
У зоряне небо подивись,
Довкола себе озирнись,
І низько, низько Богу поклонись.

Протоієрей Михаїл Сливчук, с.Чуньків