Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Серпень » 1 » УЧИТЕЛЮ, МИ ВАС ПАМ’ЯТАЄМО!
20:13
УЧИТЕЛЮ, МИ ВАС ПАМ’ЯТАЄМО!

Все починається змалечку: любов до батьків, до природи, до Батьківщини, до роботи і навіть до життя, але любов до навчання починається з перших кроків у школу, з першого дзвоника, з перших розповідей рідного вчителя про наш дивний і мальовничий світ, про диких тварин, що живуть десь далеко від нас у темних і страшних лісах, про людей, які працюють на заводах і фабриках, про мальовничі селянські поселення... І все це нас дуже захоплює, а вчитель — це наш провідник у життя, який слідкує за тим, щоб ми не заблукали або раптом на впали. Тому батьки завжди так прискіпливо намагалися (і намагаються) відшукати для своїх дітей «добрих вчителів». Таким вчителям віддається належне, їх цінують та поважають, ними дорожать. 
Школа — особливий і незабутній період у житті кожного випускника. І, якщо студентські роки прийнято вважати «золотим часом», то шкільний період, не зважаючи на своє не завжди позитивне забарвлення, однаково відгукується в серці чимось теплим, зворушливим, далеким і водночас, ніби зовсім нещодавнім, таким, яке уже ніколи не повернеться назад. Хіба що у спогадах. Вони також з часом можуть бліднути, стиратися, ставати непотрібними, так, наче школи ніколи і не було… Можна зустрічати однокласників, періодично відві­дувати школу, але найбільш бажаними є зустрічі з дорогими вчителями, які насправді вчили нас не лише грамотності, але й життя.
Вчителями можна назвати багатьох, які працювали в школі, навчали дітей, але Учителем з великої букви — лише окремих. Пам'ять про таких довго живе в серцях випускників багатьох поколінь, сільської громади. Мова піде про колишнього вчителя фізкультури Кострижівської загальноосвітньої школи Михайла Дмитровича Проданика, якому 3 серпня виповниться 90 років. З них 60 — віддав школі, кострижівським дітям, місцевій громаді.
У дитинстві простий селянський хлопець ніяк не планував бути педагогом, бо за румунської окупаційної влади це було нездійсненною мрією. Михайло, як і багато його однолітків, закінчив шість класів румунської школи, а далі пішов у найми заробляти на хліб. За так званої «другої Румунії» працює робітником на цукрозаводі «Хрещатик», звідки його 10 травня 1944 року мобілізували на німецько-радянський фронт. Втрачаючи друзів, земляків, пройшов з боями всю Європу, не один раз дивився смерті у вічі, але добрий ангел-охоронець дав можливість побачити і відчути щастя Перемоги.
Додому кавалер 14 бойових нагород Михайло Дмитрович Проданик повернувся 28 червня 1945 року, а вже 10 липня став працювати вчителем фізичної культури у Кострижівській школі. Надалі було створення сім’ї, заочне навчання в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті, перші успіхи на педагогічній ниві. Саме педагогічна робота стала його покликанням. Фізично розвинений та загартований, молодий вчитель організовує школярів для створення власних спортивних майданчиків, саморобних спортивних снарядів, багато займається з дітьми в позаурочний час. Першим до школи приходив і останнім йшов додому. На першому місці були проблеми школи, фізичний розвиток учнів, створення міцної матеріально-спортивної бази. Відданість своїй справі, висока особиста жертовність вчителя невдовзі виводять Кострижівський навчальний заклад у ряд лідерів, які стають наочним зразком у справі оздоровлення та спортивного розвитку підростаючого покоління. Є вчителі, які справно відробляють свої години, а є такі, що в свою роботу вкладають всю душу. Саме до таких вчителів-трудоголіків, вчителів-романтиків, вчителів-новаторів, вчителів-сподвижників належав наш славний вчитель фізкультури, відмінник освіти України Михайло Дмитрович Проданик.
Дорогий наш Учителю, ми Вас пам’ятаємо! Бажаємо, щоб і надалі доля була прихильною до Вас і оберігала від різного роду нещасть та недобрих людей. Прийміть від ваших вихованців, колег та громадськості найщиріші вітання: добра, достатку, міцного здоров’я, спокійної старості та довгих років Вам життя, Учителю! 

З повагою — випускники, вчителі та батьки
смт. Кострижівка

Переглядів: 530 | Рейтинг: 0.0/0