Погодьмося, відкрити власне підприємство, нехай навіть «міні», у цей непростий час — не тільки гарний вчинок, але й великий ризик. Але, коли задум народився (бо були знання, досвід і база) й одноголосно, як кажуть, підхопився, труднощі заховалися за бажанням відроджувати занепале виробництво району.

Ось так, сівши за «круглий стіл», голова села Вікно Я.Котик та  солідні й підприємливі В.Пацарнюк і С.Капіцький, вирішили, що пекарня буде, а хліб готуватимуть,  як колись у заставнівських селах, щоправда осучаснені асортиментом,  але без будь-яких домішок та стимуляторів і обов’язково на дровах. Ось так підприємство працює лише з листопада минулого року, але зарекомендувало себе  щирим захопленням смакотою хлібних виробів.

—  Відгуки вікнянців про хліб на дровах — щонайкращі, — розповідає голова села Я.Котик. — І кажу щиро, бо сільську бабку не обманеш, вона знає справжність хлібного виробу, як ніхто. Та й не тільки жителів нашого села, але й довколишніх і навіть м.Чернівці, де живуть і працюють наші люди. Відрадно, що на звернення сільвиконкому про пільгову ціну на хліб для соціально незахищених верств населення, підприємець С.Капіцький одразу погодився. Зараз ціна на хліб для них на 5 відсотків  нижча. Всі знають, що ми йдемо до європейського статусу самоврядування. Для майбутнього об’єднання громад зараз дуже важливо вишукувати резерви фінансового забезпечення громади. Тому  кожна ідея, кожна ініціатива залучення побільше інвестицій до села для нас дуже важлива. Тим паче, це не тільки нові робочі місця, додаткові надходження до бюджету, але й відродження вітчизняного виробництва, яке за часи незалежності занепало, а то й вимерло. У нашому селі є  пекарня, олійниця, перукарня, магазини, ресторан. Це все дуже добре. Але проблема у тому, що сплата ПДФО спрямовується до районного бюджету, коли ж відбудеться об’єднання громад — залишатиметься у сільському. Близько 300 тисяч гривень, які нині підприємство «Дністер-Чернівці» КП «Водоканал» (розміщене на території села) перераховує у Чернівці, а з часом  також осідатимуть у нашому бюджеті. Люди дуже важко сприймають реформи, ми ж намагаємось якомога докладніше все пояснювати. Для цього їздили до Польщі за досвідом і невдовзі поляки приїздять у Вікно на зустріч із сельчанами, щоб розповісти про те, як вони пройшли цей шлях і яких успіхів досягли…

— До речі, у Польщу ми поїхали не з пустими руками, — долучається до розмови С.Капіцький. — За давнім українським звичаєм, приїхали з великими калачами та солодощами, виробленими у Вікнянській пекарні і вручили війту м.Любоміно А.Мазуру. Поляки дивувалися високою якістю та смакотою виробів. Привезли ще багато чого цікавого, на що іноземці казали, що нас  уже варто брати до  Європи. Тому у наших планах — розширення, розвиток, удосконалення. Насправді пекарня нині працює лише на 20-25 відсотків потужності. Постачали хліб у школи, садочки, возимо у всі цегельні заводи, у магазини сіл району. Як бачите, відгуки тільки позитивні, тому просимо підприємців, які мають торгові точки, до співпраці й таким чином підтримати власного виробника. Наша нинішня новинка — кондитерські вироби. Почали закуповувати печі турецького виробництва і робимо пробні випічки за домашнім рецептом, які покупці вже оцінили на «відмінно». На майбутнє хочемо взяти в оренду землю, вирощувати сільгоспкультури, в тому числі пшеницю, збудувати млин і мати замкнутий цикл виробництва. Думаю, ви погодитесь, що землю треба давати своїм людям, бо чужі вивозять зерно за межі району, псують дороги. Владі зараз треба робити акцент на тому, щоб повернути людей-заробітчан додому, створювати міні-підприємства, бо за 20 років ми чи не все втратили. 

— Нам справді треба повернути виробництво в район. Ми його не просто втратили, а, якщо чесно,  не навчилися бути відповідальними на роботі і жити так, аби від праці отримувати задоволення, а не відбування, — продовжує думку В.Пацарнюк. — Для цього потрібно виховати справжнього спеціаліста. Якщо хочете, фаната своєї, але улюбленої справи. Це нелегко після «совкової» системи, але таке наше  завдання. Коли ми його виконаємо — буде розширення виробництва, збільшення кількості робочих місць, виготовлення нових видів хлібних виробів тощо. До слова, в їх асортименті — хліб  пшеничний, житній, змішаний, з висівками, «цеглинкою» і круглий на лопаті, батони (пшеничний і житній), плетінки, калачі на замовлення. Для кондитерського цеху шукаємо інше приміщення, бо на пекарні мало місця. Як технолог можу сказати, та й покупці підтверджують, що якість відшліфували, зараз працюємо над асортиментом. До речі, нині у продажу «горішки», «трубочки», «пальчики в пудрі», різні тістечка. Влітку  використовуємо начинку, дозволену у літній період.  Наші вироби смачні і корисні, бо люди, які працюють і на пекарні, і в кондитерському цеху, сумлінно виконують свою роботу. 

Продукція справді вироблена з любов’ю та бажанням змінити це життя на краще. У цім мали змогу пересвідчитись не тільки жителі нашого району, але й воїни АТО, які отримували вікнянський хліб у подарунок  і щиро дякували за буковинську смакоту. Єдине побажання від покупців: так тримати!