МІЙ КРАЙ
Небо волошкове,
Сонця ясний круг,
Поле колоскове,
І ліси навкруг.
Ластівка над полем,
Що летить стрілою,
Верби, що гойдаються,
Тихо над рікою.
На стовпі лелека
У гнізді живе.
Прилетів здалека
Й спокій береже.
За вікном калина,
Трави в срібних росах,
В туманці долина,
Луки у покосах.
В потічку прозорім
Промінь золотий.
Озирнись перехожий,
Подивись, постій.
Стежкою цією
Прадід твій ходив.
І в житті твоєму
Слід свій залишив.
Поруч із твоєю,
Внукова нога.
Рідна Буковино,
Ти нам дорога.
Хоч не раз топтали
Землю цю чужинці,
Але ми були
Завжди буковинці.

УКРАЇНО
Багато є країн на світі.
Всі потопають в буйнім цвіті.
Є скрізь ліси, річки й поля.
Та наймил іша в цілім світі,
Моя знедолена земля.
Бо тільки тут 
так любо сонце сяє,
Так гарно соловей співає.
Цвітуть волошки в стиглім житі
І пахнуть медом 
яблука налиті.
Сяєш в славі своїми ланами
І колосишся буйно хлібами.
Україно, прекрасна і рідна,
Водночас ти, багата і бідна,
Потопаєш в калиновім цвіті.
Буйні трави омиті росою.
І найбільше хочу я, Україно,
Щоб ти розпрощалась 
з війною.

ГОЛОС СТРУМКА
В заростях й буйній траві
Шепче ледь чутно струмок,
Слухає пісню сумну
Зроблений з шпали місток.
З неба в струмок заглядають
Зорі, далекі і милі.
А поміж них пропливають,
Хмари, мов лебеді білі.
Губиться шепіт струмка
В тихій безвічній долині.
Враз обізвавсь соловей
Співом своїм на калині.

ЩАСТЯ
Щастя більшого людині 
і не треба,
Тільки чистого 
і голубого неба,
Мирних ранків 
в шелесті беріз,
Днів й ночей без смутку 
і без сліз.
Саду тихого. В саду хатини.
Посмішки щасливої дитини.
Раду дасть сама всьому вона.
Тільки б не мішала їй війна.

Ліліана ДИМКО, с. Прилипче, 13 років