Вітаю Вас, Гість
Головна » 2015 » Серпень » 15 » З ПОЕТИЧНОГО БЛОКНОТА
13:37
З ПОЕТИЧНОГО БЛОКНОТА

ЯМА
Вона темна, холодна й волога, сонце рідко буває у ній.
Земляна прохолодна підлога, а у надрах ховається змій,
Той, що з серця висмоктує соки й безнадію скрізь сіє страшну, 
Опускаються з горя тут руки... А ще нам нав’язали війну...
Більше року життя наші кращі перемелюють Молох війни,
Шепчуть злісно на вухо: “Пропащі всі хохли, бо схотіли вони 
Самостійністю гратись, нещасні! На роду вам записано — раб!
Не поможуть вам й сили небесні, ні Обама, ні натовський штаб... 
Ми століттями вас покоряли, мову й церкву забрали у вас,
Ви у душах рабами всі стали, ви не можете жити без нас!
Всіх правителів ми призначали й вони вірно служили Москві,
Ми від вас їх давно відірвали і в них «Родіни» явно вже дві.
Вам в міста росіян підселили, — і вони заправляють тут всім.
Он як Крим ви без бою віддали і в Донецьку гримить руський грім. 
Ми вам звичаї наші росєйські нав’язали у побут й в життя 
І проблеми там всякі житейські... І затямте на все майбуття:
Не дамо вам ніколи спокою, доки знов не повернем собі 
І безжальною стиснем рукою ваше горло, на вашім гробі...”
Отакі невеселії думи заселилися в душі всім нам
“І до нашої скрушної ями вже добрався московський той хам!”, —
 Похилилась голівка чубата в козака, що в тій ямі закляк:
“Що ж ти, доле, для других багата, а до нас ну вже зовсім ніяк!
Ну скажи, хто зшовхнув нас у яму, негараздів та в море біди,
Хто розігрує вкраїнську драму і куди летимо ми, куди? 
Калнишевського клята цариця мордувала у ямі такій 
До ста років! Чи може нам сниться, що народ весь обманутий мій 
Світу Божого більш не побачить, що із ями нам шляху нема,
Нам майбутнє цього не пробачить! І на небі їх сто недарма!
А герої, що впали в Донбасі і в луганських холодних степах,
Що зірвались на руськім фугасі і тепер не на своїх ногах 
Ковиляють по всіх кабінетах, щоб в чиновника довідку взять...
А вони все сидять в комітетах... ні не наша родила їх “мать”.
Не вони завоюють нам волю, не чиновницька сита орда 
Подарує нам світлую долю... Вони наша чергова біда...
Тепер всі ми у ямі глибокій... Хто нам руку з поверхні подасть?
У Європі вже втратили спокій! Чи Америка нас не продасть?
Поміняє Іран на Вкраїну? Годі милості в світі чекать. 
Розправляй-но, козаче, вже спину, годі помочі звідкись-то ждать. 
Вибираймось з триклятої ями і гуртом всюди лад наведімо, —
Бог Великий один лишень з нами, повернім наш розхитаний дім. 
Нас же, браття, таки міліони! Досить нечисть усяку терпіть!
І почнім все ж таки з оборони... Не ховайтеся і не мовчіть!
Батьківщину свою порятуймо! Годі в ямах душевних сидіть!
Один одного якось почуймо і гуртом щось розумне зробіть.
Доведім до пуття управління, олігархів докупи зберіть 
І спитайте, чи є в них сумління й Україну любити навчіть. 
Прокурорів, всіх митників, суддів пролюструйте уже накінець 
І позбудьмося всіх страхопудів, поки геть не урвався терпець
У терплячого люду Вкраїни, поки є волонтерський ще дух. 
Поможімо своїй Батьківщині, поки нарід зовсім не оглух.
І, еліта (яку уже маєм), не тікай за кордони від нас
Ми ж тебе усі разом годуєм, то ж й тобі послужитись вже час!

В.Садовник, липень 2015 року

Переглядів: 407 | Рейтинг: 0.0/0