МІЙ ПРАБАТЬКІВСЬКИЙ КРАЙ
Я тут народився і жив,
В селі моє коріння.
В Товтрах до школи я ходив,
Тут набував уміння.

Прожиті дитячі роки
Були для нас веселі:
З хлопцями лазив залюбки
Я по товтрівських скелях.

Не раз, було, в гаї бродив
Серед дерев розмаю.
Відтоді серцем полюбив
Твою красу, мій краю.

І нині сонце з-за гори
Вже сяє над полями.
А я стою, рідні Товтри,
І милуюся вами!

Свята земля пейзажі світлі
Очам моїм відкрила.
Для мене ти найкраща в світі,
Заставнівщино мила!

19 серпня 2015 р.

Цей вірш присвячую жителям Заставни, котрі перебувають далеко від рідного дому.

Я ПОВЕРНУСЬ У РІДНУ ЗАСТАВНУ
Куди б не поїхав,
Тебе я не зможу забути.
Ти — моя утіха,
Я серцем до тебе прикутий.
Чого серце бідне
Тремтить, як згадаю про тебе?
Бо там усе рідне —
Поля  і ставки. Й синє небо!..
Як щиро люблю я
Тебе у каштанах, Заставно!
З дитинства хвилює
Історія твоя прадавня.
Й куди б не поїхав —
Повернусь до рідного краю.
Бо там — моя втіха,
На мене там рідні чекають!..
Коли повернуся,
На батьківський ступлю поріг —
Тоді помолюся,
Щоб від зла Бог Заставну зберіг!

12 вересня 2015 р.
Дмитро БУГАЙЧУК