Потяг Ковель-Чернівці приїхав навіть раніше, аніж всі чекали. О 7.25 ранку погляди зустрічаючих, а це — батьків, дружин, дітей, родичів, друзів, волонтерів — туди, звідки чути гудок, що сповістив: вони приїхали!..

Понад 200 десантників, під звуки оркестру та зі сльозами на очах рідних, виходили до нас мовчазні та втомлені, але змужнілі й з усмішкою на обличчях. Обійми, поцілунки, квіти, сльози, жовто-блакитні кульки та галстуки, щасливі очі й стривожені погляди — така несумісність буває лишень із доріг війни. Усе ж це було свято. Бо вони повернулися живими і неушкодженими. Тож одразу з вокзалу поспішаємо до так званого 300-го полку. Воякам не дає розслабитися солдатська муштра. Тож хлопці шикуються і чекають команди.
До присутніх зі словами вдячності звертаються командир 3-ї тактичної групи 80-ї аеромобільної бригади Д.Братішко, голова Чернівецької облдержадміністрації О.Фищук, міський голова О.Каспрук та представники волонтерських організацій. Вони висловили всім військовослужбовцям подяку за проявлену мужність у боях. За особливо проявлений героїзм окремих солдатів нагородили медалями, пам’ятними подарунками, грошовими преміями. З відчуттям гордості ми слухали слова подяки за службу наших земляків — із Заставни та сіл нашого району. Скільки їх приїхало на «дембель» та у відпустку — важко сказати. А ось із заставнівчанином Максимом Мар’яшем вдалося перекинутися декількома словами. Він втомлений, але щасливий, що разом із побратимами матимуть можливість якийсь час відпочити, а невдовзі знову повернеться на місце служби. Але нині у нього чудовий настрій, позитивні й оптимістичні настрої та велике бажання опинитися вдома, в колі близьких йому людей і хоча б на деякий час забути про війну…

С.МАСЛОВСЬКА