Тим часом уряд не поспішає полегшити життя українцям. А навпаки, всіляко обкладає їх податками, підвищує тарифи на комунальні послуги та гальмує індексацію заробітних плат і пенсій. Про це в інтерв’ю розповів народний депутат ВР VІ-VІІ скликань Андрій Павловський.
Статистика свідчить, що за останній рік відбулося масове зубожіння громадян України...
— Так, справді. Є багато чинників, які вплинули на ситуацію: війна, масштабна економічна криза, недолуга й неефективна політика уряду. Нині, за даними ООН, за межею бідності в нашій країні живе 80% громадян.
Однак держава самоусунулася від головної своєї функції — соціального захисту. Це простежується у таких діях, як зниження соціальних стандартів, замороження зарплат та пенсій, суттєве підвищення тарифів. Ці приклади свідчать про невдале проведення шокової терапії. Адже шок повинен бути короткочасним, а не постійним. Постійний шок вбиває! Найвідоміші економісти світу говорять, що така тактика є хибною.
Стосовно зарплат. Мінсоцполітики відзначає, що з кінця травня фактична мінімальна зарплата має становити 2863 грн. Уряд в законі про бюджет вказав більше, ніж удвічі меншу суму — 1218 грн. (до речі, соціальні стандарти в Україні не підвищуються впродовж двох років). Те саме з пенсіями: фактична мінімальна — 2055 грн., мінімальна реальна — 949 грн. Причому заборгованість із зарплати тільки зростає. Якщо на початку року вона становила 1 млрд. 300 млн. грн.., то нині — понад 1 млрд. 800 млн. грн. Це, не враховуючи Крим та Донбас.
Уряд не хоче індексувати зарплати та пенсії, хоча, згідно із законодавством, мусить зробити це, якщо рівень інфляції перевищить 1%. А у нас сьогодні називають цифру до 76%. Тож фракція «Батьківщина» спільно з профспілками вимагає від Кабміну негайно провести індексацію. Для цього в парламенті був зареєстрований відповідний законопроект.
А чи є в держави гроші для того, щоб провести індексацію?
— Уряд радісно звітує про перевиконання бюджету на 26 млрд. грн. Загалом на казначейському рахунку накопичилося понад 68 млрд. грн. — це рекордна сума. Тим часом для того, щоб провести мінімальну індексацію, потрібно близько 21 млрд. грн. Проте Кабмін цього не робить, прикриваючись зовнішньою заборгованістю. Нам фактично кажуть, що інтереси зовнішніх кредиторів беруть гору над інтересами населення.
Можливо, уряд відмовляється нині проводити індексацію, оскільки планує утнути такий фінт за кілька тижнів до місцевих виборів. Проте це треба робити негайно, бо соціальне напруження тільки зростатиме. Невже хтось хоче, щоб під час війни стався соціальний вибух? Це потішить лише Путіна. Виникає питання: хто ж тоді насправді агент Кремля?
З 1 квітня пенсії працюючим пенсіонерам обкладаються 15% податком. Що від цієї новації виграла державна скарбниця і скільки втратили літні люди, які продовжують свою трудову діяльність після виходу на пенсію?
— Це — ганебний податок. Майже ніде в світі немає оподаткування пенсій. Зрозуміло, що ні на мінімальну пенсію у 949 грн., ані на 1200— 1300 грн. (таку пенсію отримують понад 7 мільйонів пенсіонерів) жити неможливо. Журналісти одного з телеканалів провели соціальний експеримент: вони намагалися прожити на середню пенсію, купуючи лише найнеобхідніше. Грошей їм вистачило на тиждень! А у нас літні люди примудряються розтягувати цю суму на цілий місяць, ще й справно сплачують завищені комунальні послуги, фактично перебиваючись з хліба на воду.
Фракція «Батьківщина» внесла законопроект, спрямований на те, щоб ці ганебні податки на пенсію були скасовані. Тим більше, міністр соціальної політики Павло Розенко визнав, що 15% податок на працюючих пенсіонерів дає до бюджету додатково лише 1,5 млрд. грн. У межах держави — це копійки.
Юлія Тимошенко наводила такий яскравий приклад: з одного боку, з працюючих пенсіонерів беруть 15% податку. Тоді як податок на дивіденди — лише 5%! Хоча у США цей податок становить 35%, а в Європі — в середньому 25%! Це — показник пріоритетів нинішнього уряду, бо він, насамперед, є яскравим виразником інтересів фінансово-олігархічних груп, а не широких верств населення.
На жаль, після Майдану до влади прийшли не представники простих українців, які безпосередньо здійснювали Революцію Гідності, а ліберальна піна, що скористалася перемогою. Хтось із політологів точно зауважив, що зараз у нас — не влада Майдану, а влада сцени Майдану. За півтора року був здійснений тільки один суттєвий крок — з України вигнали кримінальний клан Януковича. Але сама зогнила олігархічна система залишилася незмінною. Хіба лише перемістилися люди, які контро­люють ті чи інші фінансові потоки. А треба іти далі й будувати дійсно соціальну державу, значно ефективнішу економічну модель. Ще одне ярмо для населення — це тарифи...
«Батьківщина» розробила законопроект, спрямований на зниження та встановлення обгрунтованих тарифів. Серед головних завдань — щоб українцям поставлявся дешевий газ власного видобування. (Нещодавно міністр енергетики пан Демчишин сказав, що собівартість українського газу, який видобуває ДП «Укргазвидобування», становить 24 долари за тисячу кубів!) Але чомусь зараз тисяча кубів газу коштує для споживачів майже на 100 доларів більше, ніж ми купуємо дорогий російський. Ми розуміємо, що «Нафтогаз» накопичив шалені борги — майже 150 млрд грн. (Юлія Тимошенко зазначала, що 48% від ціни за тисячу кубів нині забирає «Нафтогаз» саме на сплату боргів.) Але чому цей тягар перекладається на плечі простих людей?
У листопаді українці отримають «сюрприз» у вигляді платіжок із новими тарифами на опалення. Люди зрозуміють, що не в змозі платити. Чи не призведе це до соціального вибуху?
Люди справді не зможуть платити. Адже значно важливіше нагодувати і одягти дітей, аніж розрахуватися за квитанціями... Тому є загроза масових неплатежів. Але урядові лицеміри виправили Цивільний кодекс так, що у людей за борги можна буде забирати майно, виселяти їх із осель. Тож серйозні соціальні заворушення почнуться тоді, коли цілі родини почнуть викидати на вулицю.
Уже нині температура кипіння та невдоволення суспільства зростає. Можливо, уряд усвідомлює ситуацію і тихенько пакує валізи. Після місцевих виборів у нас може бути новий Кабінет міністрів та його голова. Швидше за все, так воно й буде.
Нині нам розповідають, що надскладну процедуру оформлення субсидій спростили...
— Навіть за спрощеної системи людям старшого віку складно заповнити декларації на отримання субсидій. За великим рахунком, уряду потрібно проводити таку економічну політику, щоб українці мали гідну зарплатню і пенсію, і їм не потрібно було звертатися за милостинею. Людина, яка подає заяву на отримання субсидії, фактично визнає, що вона впала на соціальне дно. І багато хто терпітиме, віддаватиме останнє, аби тільки ніхто не дізнався про його потребу в соціальній допомозі. Фактично це масове приниження мільйонів наших громадян.
З іншого боку, субсидія недосконала сама по собі. Уряд визнав рівень бідності в країні, коли сказав, що майже 14 мільйонів людей можуть претендувати на отримання субсидій. У європейських країнах оплата комунальних послуг зазвичай не перевищує 10% від прибутку особи. А у нас зараз родина із середнім рівнем достатку витрачає до 50% доходу лише на комунальні послуги!
Якби уряд дбав про людей, то спочатку б розробив програми з енергозбереження, заміни старих теплотрас, підвищення якості послуг ЖКГ. Тоді б народ бачив якийсь поступ і погодився потерпіти, щоб зрештою вийти на новий рівень. Але людям просто кажуть: сьогодні ви платили за квартиру 500 грн., а завтра платитимете півтори тисячі, бо нам треба звести дебет із кредитом, залатати дірки в бюджеті.

Бесіду вели: Анна СПІВАК, Олена ПОТАЄВА
(«ВВ» №11 (484) 13-19.07.2015р.)