Вона мріяла не про свято нашої Незалежності, а про те, що Україна такою обов’язково стане — по-справжньому вільною і соборною. Вільною від зовнішніх та внутрішніх ворогів, соборною без страху за своїх дітей, з відчуттям гордості, що є європейською державою.
 Не судилося Насті Горбачовій, котра свого часу жила в Горошівцях, діждати тих часів… Рудоволоса наша землячка, за позивним «Ліса», загинула в зоні АТО,  втратила своє життя заради нашого спокою, ставши героєм та взірцем для наслідування.
  Відспівали мужню розвідницю у соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ м. Чернівці.  Від собору траурна процесія рушила до пам’ятника Т.Шевченку, де останню шану Насті віддали її бойові побратими, друзі, волонтери та просто небайдужі чернівчани. Поховали героїню на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців. Прощальне слово про Настю мовила її подруга-воїн, яка закликала всіх чоловіків брати приклад з ось такої відважної дівчини. Сказала, що «Ліса» пішла на війну не із військкомату, а разом із побратимами входила до складу ДУК «Правий сектор»,  була сильна духом та по-чоловічому стримана, рішуча і витривала. Попри вроджену хворобу серця, йшла на найскладніші бойові завдання. У юності займалася біатлоном, тому була влучним стрілком, мріяла стати снайпером. Пережила дві важкі контузії. І знову йшла у саме пекло війни — у розвідку. Безстрашна молода дівчина, майже не дбаючи про своє життя, мріяла про справжнє родинне щастя із коханим чоловіком, якого зустріла на війні, та з дитиною, яку носила під серцем… 
— Спи спокійно, наша вірна бойова подруго, обіцяємо, що гнатимемо ворога подалі від наших кордонів і все зробимо, аби твоя мрія — мати Незалежну державу здійснилася, — сказали на прощання побратими «Ліси».
 Під залпи зброї ми попрощалися з Настею Горбачовою. 

С.СВІТЛИЧНА