У статті 75 Кримінального кодексу України зазначено, якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження або позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання,  може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням,  якщо  протягом визначеного  іспитового строку особа не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
Тривалість іспитового строку — від 1 до 3 років.Для звільнення з випробуванням потрібно встановити достатню для цього підставу. Стаття 75 Кримінального кодексу України описує цю підставу в загальному вигляді, надаючи суду можливість конкретизувати її, залежно від обставин справи. У законі зазначено, що звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання. Тяжкість злочину визначається, насамперед, тим, до якої категорії  належить вчинене винним діяння. Злочини поділяються на  невеликої тяжкості, середньої, тяжкі та особливо тяжкі. Тяжкість злочину потім повинна бути конкретизована, з урахуванням значущості об'єкта посягання, характеру діяння, місця і часу його вчинення, відсутності тяжких наслідків, мотивів та мети.
Не менш важливе значення має врахування даних, що характеризують особу винного, що можна розмежувати на чотири групи: 1) обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчинення злочину (законослухняність, поведінку в побуті, заслуги перед Батьківщиною тощо); 2) обставини, безпосередньо пов'язані зі вчиненням злочину (ініціатива, готування, організація злочину); 3) обставини, що характеризують поведінку винної особи після вчинення злочину (надання допомоги потерпілому, турбота про його близьких тощо); 4) індивідуальні властивості (стать, вік, стан здоров'я). Далі підлягають урахуванню інші дані, що, зокрема, пом'якшують покарання (щире каяття, сприяння розкриттю злочину).
Всі ці обставини, що утворюють у своїй єдності підставу для звільнення від відбування покарання з випробуванням, повинні обов'язково враховуватись судом при призначенні покарання у своїй сукупності.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; 3) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Ю.НОВІЦЬКИЙ, інспектор Садгірського 
РП ЧМВ КВІ  ВДПтСУ в Чернівецькій області, старший лейтенант