Комусь дуже хочеться розсварити українську владу за лекалами 2005-го року. З цією метою на телеекрани витягають екс-голову Держфінінспекції, який перед камерами вдає із себе «правдолюба». Прикро, що дехто вірить цьому корупціонеру.
Звільнений голова Державної фінансової інспекції (колишня КРУ) Микола Гордієнко ризикує сісти до в’язниці за корупцію аж за трьома статтями кримінального кодексу. Першу статтю він заробив за те, що надав неправдиві дані щодо свого майна, зокрема, приховав низку земельних ділянок у Київській області загальною площею 0,5 га, нежитлові приміщення в центрі Києва, де знаходиться один з найдорожчих ресторанів Києва «Княжий град», будинок площею 400 кв. м у Васильківському районі Київської області і кілька автомобілів представницького класу. Це виявила урядова перевірка.
Гордієнко схитрував. Він не задекларував це майно, бо воно, бачте, записане на його дружину, з якою він розлучився. Але після розлучення вони проживають разом, а це означає, що таке майно потрібно вказувати в декларації. І кому, як не Гордієнку, який працює чиновником з 1989-го року, не знати такі нюанси. А то наші посадовці звикли записувати «чесно зароблене» на родичів, самі ж – голі й босі. Добре було б, аби урядові перевірки встановили й інших чиновників-шахраїв, які брешуть у своїх деклараціях.
Другу статтю Гордієнко заробив за зловживання службовим становищем. Уряд просить правоохоронців розслідувати, чи не було корупційної складової при призначенні сина Гордієнка прокурором Солом’янського району Києва. Тут важливі два моменти. Синові всього 28 років, а він вже рік, як районний прокурор. Та ще й в столиці. А інший момент – Держфінінспекція мала перевірити витрати бюджетних коштів на будівництво прокурорського палацу часів Пшонки. Але фактично не перевірила. Чи не пов’язані ці факти між собою – син прокурор і гальмування ревізії витрат Генпрокуратури?
А третя стаття, яка світить Гордієнку, – за службову недбалість. Голова Держфінінспекції отримав від прем’єра Арсенія Яценюка доручення здійснити ревізію в усіх державних компаніях. В одних перевірки відбулися, а в інших, як, приміром, на авіаційному підприємстві «Антонов», в «Укрспирті», «Київгазі» і «Київводоканалі» - ні. Інспекція перевірила лише 11 підприємств із запланованих 36. Зловживань знайшли багато, але, вдумайтесь, до матеріальної (не кримінальної, а просто штрафу) відповідальності притягли після цього аж одну особу. І навіщо такі перевірки взагалі?
Це питання поставили і в уряді та відсторонили Гордієнка на час внутрішньої перевірки роботи його відомства. І тоді відсторонений
чиновник, який розуміє, що рильце в пушку і світить тюремний термін, погоджується стати псевдообвинувачувачем уряду. Йому спочатку влаштовують зустріч з пресою у Верховній Раді, а потім роблять телезіркою на каналах «112» (контролює екс-міністр МВС Захарченко, який віддавав накази розстрілювати людей на Майдані), «Інтер» (олігарх Фірташ, який чекає екстрадиції у США за звинуваченням у хабарах на 30 млн. доларів) та їм подібних. Цей Гордієнко вже два тижні поспіль не вилазить з програми Савіка Шустера. А це означає, що за його виступи там хтось платить. І чимало, задарма у Шустера мікрофона нікому не дають.
Цей хтось дуже хоче розсварити президентську і прем’єрську команди. Не варто й сумніватися, що таким чином в Україні Кремль реалізує свій «план Б» – розгойдати ситуацію і підірвати довіру до влади внутрішніми сварками. Путін розуміє, що війну на Донбасі він програв, що Захід продовжує фінансово допомагати Україні і, якщо не зіштовхнути лобами українських політиків, за рік-два Росія вже нічого не зможе вдіяти Україні ні у військовому, ні в економічному плані.
Тож пан Гордієнко – лише знаряддя в руках ворогів України, які певний час сиділи у підпіллі, а тепер повилазили на телеекрани, на шпальти газет, влаштувалися коментаторами й експертами. Серед них є, на жаль, і народні депутати. І, найприкріше, з коаліції, навіть з президентської фракції. Але, коли їх брали у списки або узгоджували їхні кандидатури на мажоритарні округи, ці люди били себе в груди і кричали, що вони – патріоти. Що ж, в цьому випадку підтвердилось прислів’я: у чужу душу не заглянеш.
Втім Гордієнко не просто корупціонер, він ще й фокусник. Причому його фокус примітивний і розрахований на легковірів. Він приписує зловживання уряду Азарова на 7 млрд. грн. нинішньому уряду. При цьому й сам зізнається, що до масштабних перевірок діяльності Кабміну Яценюка у Держфінінспекції ще й не приступали. Так на порожньому місці народжується і роздувається сенсація, єдиною метою якої є розкол у владній команді. Щоб Порошенко з Яценюком гавкалися, як Ющенко з Тимошенко. Оце і весь секрет Гордієнкових «викриттів».

Андрій САМЧУК