Наче швидкоплинна гірська річка тікає від нас час. Ніби вчора звістка про трагічну загибель Володимира Грещука в автокатастрофі облетіла Заставну, а вже минув рік. Заставна, як і уся країна, пережила його у тривозі та скорботі, втрачаючи своїх синів на війні. Тим більше боляче, коли гинуть мудрі та талановиті поза війною…

Його справді любили всі. Маестро, мабуть один із небагатьох, хто не мав не те що ворогів, а навіть недруги не траплялися на його праведному шляху. Ознака інтелігентності й порядності, людяності й шляхетності випромінювала з його очей повсякчас і у всьому — в його погляді, спілкуванні, у ставленні до будь-кого, чи це поважний чоловік, чи юне обдаровання. 

Кажуть, він встиг багато у цьому житті і не встиг водночас, бо завжди був невтомний та працелюбний. Народився 18 серпня 1944 року у с. Базар Чортківського району Тернопільської області. У 1964 році закінчив Чернівецьке музичне училище і одразу розпочав свою трудову діяльність у Заставнівській музичній школі викладачем класу духових інструментів. Заочно навчався у Львівській державній консерваторії імені М.Лисенка, яку успішно закінчив у 1970 році. Талант організатора, природжений підхід до дорослих і малечі, залюбленість у професію та бажання мистецьку школу завжди тримати на Олімпі привели до посади директора Заставнівської музичної школи. А з 1984 року — голова ради директорів музичних шкіл області. Брав участь у концертах на ВДНГ у м.Київ, м.Москва, а також у Румунії, Югославії, Молдові. Крім високої професійної майстерності, мав великий авторитет та власну громадянську позицію серед жителів району і Буковини. Будучи депутатом районної ради  III, V, VI скликань, сповідував  демократичні погляди на життя, адже завжди був патріотом, мав загострене відчуття справедливості, бажання допомагати людям, вирішувати державотворчі проблеми. З 1992 року Володимир Михайлович — художній керівник і диригент аматорського народного духового оркестру РПК (за роки незалежності оркестр — переможець всіх обласних фестивалів та марш-парадів, лауреат Всеукраїнських оглядів народної творчості). У 1996 році створив хор духової музики (який пропагує українську духовну та світову культуру) при  Свято-Миколаївській церкві м. Заставна.

За надзвичайну працьовитість, творчий неспокій та багатогранність його таланту удостоєний Почесної відзнаки Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення у розвитку культури», відзнакою обласної  ради і облдержадміністрації  «Буковина», орденом Святого Володимира, почесного звання «Заслужений працівник культури України» та численної кількості грамот, дипломів, інших нагород. 

Талановитий музикант завоював серця не тільки вдячних шанувальників, але й далеких від музики звичайних людей. Численні учні Володимира Михайловича пам’ятатимуть його уроки, які були наукою і мистецтва музики, і самого життя. А для своїх колег був не просто керівником, наставником, але й щирим другом, з яким легко вирішувалися будь-які проблеми. Колектив музичної  школи гідно тримає марку кращого мистецького закладу в області, не зраджує створеним ним традиціям сумлінності, чесності, професіоналізму. Та зрештою не тільки музична школа, але й уся мистецька культура району, родина, друзі, учні  свято бережуть у пам’яті  світле ім’я свого маестро і надалі нестимуть його уроки музики, аби робити цей світ кращим, добрішим і чистішим, таким, про який мріяв Володимир Грещук. Бо, як сказав мудрець, «все в цьому житті — перехідне, а музика вічна…»

Вічна пам’ять Вам, учителю, колего, друже, світла Людино.

С.МАСЛОВСЬКА