Минув рік, як трагічно обірвалося життя цікавої, непересічної особистості, багаторічного директора Заставнівської музичної школи, заслуженого працівника культури України Володимира Михайловича Грещука. У районному Палаці культури зібралися його друзі і колеги, родина і просто шанувальники творчості, щоб сказати своє вагоме слово про обдарованість, відзначити, як прекрасного музиканта, педагога, керівника, звернувши увагу на простоту душі, якій були властиві і притаманні маленькі людські слабкості, і чудові людські якості — відкритість, товариськість, доброзичливість, щирість...

Перед початком дійства демонструвалися уривки з різних ювілейних дат і свят Заставнівської музичної школи, де своє слово мав Володимир Михайлович. Глядачі, які прийшли на вечір-спомин, вкотре вслухалися в щирі і доступні слова, свого часу мовлені великою Людиною. Також перегорталися й численні фотографії, взяті із сімейного альбому родини Грещуків.

На початку у залі звучить труба — один із улюблених інструментів відомого Маестро. Ведуча називає прізвища М.Макаренка, С.Куксанова, С.Бродової, С.Оста­пович, І.Мельничука, В.Пасічника, В.Кірілова, В.Блажевського, Л.Рус­нака, В.Клевчука, які чимало років віддали школі, популяризації музики, навчанню обдарованих заставнівчан, але безжальна смерть перекреслила чимало планів і цікавих задумів. Їх пам’ять вшанували хвилиною мовчання. 

Вклонитись світлій пам’яті нашого земляка зібралися родина, численні друзі, представники влади, депутати та громадськість. Одним із перших своїми спогадами про цю світлу, добру людину поділився найближчий друг, який багато років тому був одним з його учнів, а згодом став «правою» рукою. 50 років пліч-о-пліч з В.Грещуком йшов життєвою і трудовою стежиною. Це — вчитель-методист, в.о.директора Заставнівської музичної школи В.Гаврилецький. Василь Дмитрович неабияку увагу звертав на його людські і професійні якості, які доземно прославили цю людину. Колективи, колишні учні, які з легкої руки Володимира Михайловича поринули у широкий світ музики і мистецтва, понині знані і шановані далеко за межами району і області. У розмові не оминув і родину, де панували любов, повага, мир, доброта і злагода. Вічна пам’ять про вчителя і друга житиме у серцях вдячних земляків.

Ноту спогадів продовжували перший заступник голови райдержадміністрації В.Молдован, міський голова Я.Цуркан, заслужений працівник культури України, директор учбово-методичного центру культури «Буковина» М.Шкрібляк, заслужений артист України, директор училища мистецтв імені С.Воробкевича В.Бобик, викладач Чернівецького училища мистецтв імені С.Воробкевича І.Петрусяк (одну із сторінок його трудової біографії займає запис із Заставнівської музичної школи), колишній учень Заставнівської музичної школи, заслужений артист України, викладач кафедри музики Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича І.Дерда (подарував пісню «Ясени»), щирий друг, однопартієць, депутат районної ради Л.Гольцов та інші. Власний вірш «Світлій пам’яті Володимира Михайловича Грещука присвячується» прочитав автор, директор кінотеатру «Мир» О.Дрига.  

Як зазначалося, талановитий заставнівчанин В.Грещук душею і фізично завжди трудився на Україну, українську пісню і музику. Він був фанатом своєї справи. Колективи, з якими працював і до створення яких долучався, були одними із найсильніших та найінтелігентніших на Заставнівщині, в яких завжди працювали такі музиканти, виконавці, якими пишається наше славне містечко та й Буковина. 

У залі прозвучала біографія митця, його шлях у світ музики, яка дозволила йому спілкуватися не з одним поколінням обдарованих заставнівчан, сприяти з допомогою мелодії збагнути одвічні людські цінності і чесноти. За свою багаторічну сумлінну працю, громадський неспокій Володимир Михайлович Грещук був удостоєний Почесної відзнаки Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення у розвитку культури і мистецтв» (2004 рік), відзнакою обласної  ради і облдерж-адміністрації «Буковина» (2004 рік), почесного звання «Заслужений працівник культури України» (2010 рік), іншими визначними нагородами та грамотами.  Неодноразово обирався до районної ради, з трибуни якої доносив своє просте бачення у вирішенні найактуальніших питань сьогодення. 

На вечорі-спомині особливе місце відвели створенню хору духовної музики при Свято-Миколаївській церкві, який пропагує українську та світову музичну культуру. У 2008 році В. Грещук нагороджений орденом Святого Володимира. У липні 2013 року хор виступав на обласному святі духовного християнського піснеспіву, присвяченого 1025-річчю з нагоди Хрещення Руси-України. Колектив і надалі служить вірою і правдою Богові. Вищесказане у своєму виступі продовжив Благочинний Свято-Миколаївської церкви, отець Дмитро, який пам’ятає, як В.Грещук просив благословення на створення церковного хору. Завдяки титанічній праці Володимира Михайловича, усе задумане вдалося втілити у життя і тепер жодне Богослужіння не відбувається без церковного хору, його божественного і світлого співу.

Під час проведення вечора на сцену виходили духовний оркестр Адвентистів сьомого дня (керівник В.Гаврилецький, солісти Р.Калінчук, А.Луцяк і учень відомого педагога С.Луник), Брас-квінтет  «Буковина» облас­ної державної філармонії у складі Д.Гаврилюка, М.Мороза, Л.Фо­менка, Р.Тесака і Є.Харюка,  «Бар­ви Буковини» (керівник оркестрової групи В.Гаврилецький, вокальної — Н.Цуркан, створений з ініціативи знаного митця), аматорський народний ансамбль пісні і танцю «Веселка» (керівник Ю.Марусяк), хор духовної музики (керівник М.Микитей), аматорський народний духовий оркестр районного Палацу культури (керівник М.Микитей) тощо.

В.Грещук прожив неповних 70 років. Для творчої людини це дуже і дуже мало. Ми безмежно вдячні Володимиру Михайловичу за те, що від нього отримали такий чудовий подарунок, який прийняв від Бога і зумів подарувати нам, численним слухачам і шанувальникам — невмирущу та вічну музику. Тож вклонімося йому і щиро за це подякуймо. Невблаганна смерть передчасно забрала, перервала недописану музику, до кінця невиконану мелодію. Вічна пам’ять.Царство небесне! Хай рідна заставнівська земля стане для вас, дорогий Маестро, легким пухом, а вдячні земляки шануватимуть і пам’ятатимуть.

Л.БАЛАНЕЦЬКА, О.ОСТАПОВИЧ