Рідна мова пов‘язує нас фізично, душевно
і духовно з народом. І це назавжди!
Народна мудрість 

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. І тому їй дуже підходить статус «єдиної державної мови», бо мова, наче рідна донька нації, а її творець, Тарас Шевченко, − хрещений батько. Все на світі, вважає поет Степан Панчук у вірші «Мова має теж батьків», має матір й батька: 

−  Є у кожного родина?  − 
Заглянувши щиро в вічки,
Запитала у Максима
Несподівано сестричка.
− Зайчик також рідних має
І веселка кольорова,  − 
Ротик в Маші не змовкає,  − 
Й наша мова колискова?..
Відповів Максимко гречно:
−  Сумніватися не треба
Є родина, безперечно,
Геть у кожного, як в тебе.
А тепер запам‘ятати
Мусиш, Машо, небагато:
«Нація  −  для мови мати,
А Тарас − хрещений тато!» 

Мені здається, якщо зробили би рейтинг «духовних мов», українська потрапила б до першої десятки, а свідченням цього є сотні українських діаспор у всьому  світі, це мільйони осіб, що люблять її, це багатолітні війни людей за мову і власну державу. Далеко не кожною мовою так опікуються і боронять її, як українську.

− Щоб любити, − писав великий педагог Василь Сухомлинський, − треба знати, а, щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

Саме так трепетно леліє і береже українську мову Даміана, учениця 10 класу Погорілівської ЗОШ. Творча і наполеглива, комунікабельна і відповідальна, вимоглива до себе та інших, дівчинка користується справедливим авторитетом серед учнівського та педагогічного колективу. Вона така, що приємно з нею спілкуватися і дорослому, і неповнолітньому. Це далеко не всі риси характеру Даміани, що притаманні справжньому сучасному журналістові. 

Кожна людина має власні мрії, здібності, а також долю. Враховуючи особисті якості, вона наполегливо шукає себе в житті.  Ще в дитинстві, переглядаючи різні серіали,  мультфільми, вистави, дівча мріяло опинитися по інший бік  екрану, тобто хотіло стати відомою актрисою. Такою була дитяча мрія. А вже в підлітковому віці  учениця твердо вирішила стати професійним журналістом. 

− Стати журналістом, – емоційно ділиться зі своєю мрією Даміана, − це просто чудово! Прокидаєшся вранці − і не знаєш, куди отримаєш завдання, у яку гарячу точку сенсаційних подій  потрапиш, з ким  доведеться спілкуватися, у чиїй долі  візьмеш участь! У такій роботі таїться якась надзвичайна загадка і це мене дуже приваблює.

Спостерігаючи, як у вирі шкільного життя навчається і зростає школярка, я спробував викликати її на відвертість.

− Даміано, − запитую, − тобі залишилося навчатися в загальноосвітній школі трохи більше року. Ти вже задумувалась над вибором власної стежки у самостійне життя, вибором  майбутньої професії?
− Так, звичайно. Мрію стати досвідченим і успішним  журналістом, мати свій молодіжний журнал або працювати  на  телебаченні. 

− А батьки схвалюють твій вибір?

− Мої батьки не втручаються у вибір професії, але мають власні погляди на життя, за що їх дуже поважаю, і мені дають цінні та вичерпні поради. Більше того, вважають, що я повинна сама обрати улюблену справу. Тато позитивно ставиться до мого вибору.  На відміну від нього, мама вважає, що ця професія не сімейна. Адже в майбутньому мені буде досить важко поєднувати дві ролі: роль турботливої  матусі  з досить важкою працею кореспондента.

− Зараз у нашій державі, м‘яко кажучи, досить тривожний час і репортери часто ризикують своїм життям. Це тебе не хвилює?

− На мою думку, кожна професія небезпечна. Навіть, працюючи звичайним касиром, можна піддавати своє життя небезпеці. Наприклад, боронитися від нападу грабіжників. Журналіст теж не виняток. Знаєте,  − Даміана глянула в вічі зовсім по-дорослому, − в теперішній час кожний справжній українець робить посильний внесок у загальнонародну справу – перемогу над ворогом, щоб отримати, нарешті, повноцінну незалежність. Слово має велику силу, іноді більш переконливу, ніж найсучасніша зброя. Тому не хочу стояти осторонь, коли агресор плюндрує рідну землю, порушує цілісність моєї Батьківщини, бо відчуваю, що я їй зараз, як ніколи, дуже потрібна.

− Як гадаєш, в чому полягає важливість журналістики?

− Кожен день людини розпочинається з перегляду новин за допомогою наявних засобів масової інформації. Достовірна інформація у різних напрямках життєдіяльності людини приносить їй не меншу користь, ніж може надати лікар, вчитель чи будь-хто інший. У цьому полягає, мабуть, особливість цієї професії. 

Що такого незвичайного є в цій тендітній, вродливій школярці?

− Відомо, що обдарованість  − це наслідок поєднання трьох складових: інтелектуальних здібностей, творчого підходу та наполегливості. Такими  якостями володіє Даміна, − ділиться зі мною враженнями про свою вихованку класний керівник Л. М. Палій. − А ще вона має чудову пам’ять, логічне  мислення та відповідально ставиться до навчання. Дівчинка вміє творчо організувати роботу і сама є активним дописувачем класного літопису «Моя шкільна родина  − історії краплина». Ученицю сміливо можна назвати «генератором ідей», адже саме її креативність та допитливість спонукає до творчості увесь 10 клас. Даміана живе, якщо сказати дуже лаконічно,  − завершує вчитель,  − за таким правилом: «Живи яскраво! Мрій! Фантазуй! Читай! Твори! Ти − талановитий!»
−  А в мене Даміана є надто активним учасником,  − усміхається вчитель біології О.Д. Дудлей,  − у роботі шкільного наукового товариства «Ерудит». Багатократно ставала переможцем районних, обласних та Всеукраїнських конкурсів, експедицій, форумів: «Мій рідний край − моя земля!», «Живи, земле!», «Мирний космос» та інших.

Під час презентації книги В.Д.Ластюк, Р.С.Зайцев «В пекучих пісках Афганістану» в Погорілівській ЗОШ демонструвався відеофільм. Зі сльозами на очах переглядали гості заходу відеофільм про молодих погорілівських героїв, які в одну мить стали дорослими: «Їм було тільки вісімнадцять», «Ми пам’ятаємо…», «Здрастуй, мамо!», які підготувала Даміана Зайцева, донька співавтора книги. 
У статті «Волелюбного народу не зламати» (газети «Голос краю») дописувач не тільки ділиться враженнями про вечір, присвячений Дню Гідності і Свободи та пам‘яті жертвам голодомору, а й висловлює власні думки: «Ці дві події об‘єднує сум, біль, страждання, тому вечір був наповнений слізьми, роздумами і хвилюваннями. Навіть першокласники, які ще не зовсім розуміють глибину трагічності минулих подій, слухали з неабиякою увагою». 

Згодом Даміана з головою поринає в пошукову роботу. Вона ретельно збирає, опрацьовує матеріали про українські обереги, а потім пропонує читачам  «Голосу краю» свої результати у статті «Хустка – українська берегиня». 

А ще майбутньому юному журналістові, а я впевнений, що незабаром так і станеться, не байдужа якість знань у рідній школі. «Від уроку біології ми отримали справжню насолоду, за що надзвичайно вдячні своєму вчителю, Ользі Дмитрівні», − дає експертну оцінку відкритого уроку з біології десятикласниця на шпальтах «районки»  у статті «Урок, від якого отримуєш насолоду».

На досягнутому Даміана Зайцева не зупиняється, адже успіхи стимулюють її до подальшої клопіткої праці. Треба відверто сказати, що в її резерві є досить гарні  нестандартні ідеї та сміливі задуми, але з ними буде вже знайомити читачів на сторінках газети сама авторка.

Так, як кожна людина хоче помилуватися власним відображенням у дзеркалі, так і творча натура хоче бути почутою. Тож нехай на твоєму творчому шляху, юна Даміано, зустрічаються доброзичливі, безкорисливі люди, а в життєвому дзеркалі буде тільки відображення добра, любові та радості.

Михайло СТЕПАНЧУК,
позаштатний кореспондент газети «Голос краю»