Проблем сьогодні в нас багато: як кажуть у народі — є!
Кожну квартиру, кожну хату нужда проклята дістає.
Куди не кинь— кругом проблеми.В недобрім крузі стоїмо.
Окрім цієї звісно теми.У цьому плані живемо.
Мова про одяг і про мешти, бо нам без цього аж ніяк!
Хоча б у цім у нас, нарешті, як кажуть блатняки: ”Ніштяк!” 
Поки у нас усе стояло ці новоспечені ділки 
Навезли усього навалом — вистачить нам на всі роки.
На всякий смак, на різний колір, і навіть розміри усі:
Широкий і вузенький комір, — асортимент у всій красі.
Такого ще народ не бачив, адже ж ми звикли до всього,
Бо цілий вік наш брат батрачив, і сам, не знаючи чого,
Та й одягався, в що попало, а про взуття — й не говоріть,—
В руках підошва відставала, отак ось приходилось жить!
Аж тут така небесна манна: бери і то за копійки!
Тепер нема бідняк чи панна — вдягаємось наче зірки.
Купуєм, люто, — в кілограмах, берем мішками за п’ятак.
Азарт проснувся в наших дамах: “Нарешті й в нас буде щось так!” 
Потерті джинси, модні светри, з котону справжні сорочки 
“Беріть усе, брати і сестри! Дивіться фірмові значки!
Такого в нас не виробляють! Бери, що хочеш, налітай!
Тебе, красуне, не пізнають! А це в “подарок” загортай!” 
Торгівля йде на секонхенді, народ усе підряд бере!
Лунають закордонні бренди, ніхто грошей тут не дере!
Мов комунізм до нас нагрянув, — усе дешеве, навкруги.
І дефіцит у лєту канув. Кругом киплять шумні торги:
“В такій сорочці Лопес ходить, а Джекі Чан — в таких туфлях 
Десь по Лос-Анжелесу бродить! Ну ти Шварцнегер прямо! Ах!
А такі джинси в — Джоні Депа, бери, не бачиш — це фірмак! 
Чого ти шкіришся, дурепа, я сам це бачив!Точно так!
Із Чаком Норісом по пиву брали у пабі “на двоїх”,
З Брюсом Уільїсом, на диво, ви би зійшли, як за своїх! 
Торгують хлопці секондхендом — і люди все кругом беруть. 
Сьогодні все це стало брендом, — те, що на мусорник несуть. 
Багаті й ситі європейці. І ми поношене купуєм.
Поздоровляю, українці, — по-європейськи гратулюєм.
Я й сам давно вже в цьому шматті ходжу і радуюсь життю. 
Такі ми, браття, забагаті, ще щось й прикупимо дитю,
Воно страх любить закордонне, — така ось мода скрізь пішла. 
І все оце тепер законне, — бізнесу хвиля й нас знайшла.
Із головою всіх накрила. Наших товарів вже нема.
Молоко й м’ясо хвиля змила і їх шукати вже дарма.
Кругом лиш соєві підробки і спредів ясножовті гори 
Без ГМО-штамп на коробки, як знак смішної непокори.
І не Європа це принесла, — все рідний бізнес сотворив.
Золоті яйці брехня знесла, — готують й ще якийсь прорив.
Що натуральне — вони з’їли, “а ви всі хімію жеріть...”
Всіх порошками запоїли... “Може вже досить нас троїть!“
“А хто ж вас, лохи, заставляє всю цю непотріб купувать!
Хто вам куплять не дозволяє, все натуральне, вашу мать! ”
“Так воно ж коштує вже стільки, що місяць треба працювать 
На кілограм дурної кільки ...” “За м’ясо треба забувать.
Холестерину там багато і нащо вам проблеми ці 
Будете легше вночі спати й без грама масла в животі.
Хочете добре харчуватись, тоді працюйте, як вони 
І не будете побиратись, у всім шукаючи вини...
У нас же ціни європейські, так як хотіли ви давно,
Зате зарплати українські, а їх стає лиш на лайно!
Тому ще й дякуйте, що возим вам секондхенди кожен день 
І не шукайте в нім занози...” Ну: “Ясєн пєнь! Ну Ясєн пєнь!”
Тому-то, щирі українці, носім усе, що продають,
Що не зносили там чужинці... Гляди і це ще заберуть! 
Зробімо вигляд, що все модно і у дві дирочки сопім 
А що? Нам навіть це “не трудно”! І помалесеньку скрипім.

В.Садовник,  2015 рік.