18:12 ШАНУЙМО ПОДВИГ ВЕТЕРАНА | |
Невеличке село Самушин над Дністром, де залишилось вже зовсім небагато жителів, але яке має свою цікаву історію. І те, що тут була створена у 1888 році одна із перших хат-читалень на Буковині свідчить про цікаве культурне життя у всі часи. Саме історичний краєзнавчий пошук веде бібліотека села, де оформлений краєзнавчий куточок, в якому зібрані матеріали з історії, відомості про відомих людей села, які є прикладом для своїх земляків. Скільки гарних сторінок має наша історія і радісних, і трагічних. Скільки справжніх героїв жили і живуть поруч. Їх не треба шукати десь далеко, вони живуть серед нас. Однією з цих сторінок є 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі. Цьогорічного 9-го травня, як і кожного року, бібліотека разом з будинком культури, сільською радою, Самушинським НВК провели мітинг-реквієм, де ще раз поіменно згадали воїнів-героїв. Патріотичне виховання є одним із основних напрямків роботи, тому бібліотека завжди бере участь у всіх громадських заходах села. Хоч 70 років для історії — це лише крихітна мітка, а для земного буття – це ціле життя. Здавалось, що з відгомоном літ і даленіє наша перемога. Насправді це не так. До нашого болю додається лише буденний жаль – ідуть із життя ті, хто знав війну в обличчя. У нашому селі Самушин до 70-ї річниці Перемоги дожив один ветеран. Це наш дорогий, всіма шанований Василь Іванович Лучик. 13 травня він зустрів свій 91-й рік народження. Не зважаючи на вік, ще прекрасно виступив на мітингу, поділився з односельчанами та учнями школи своїми гіркими спогадами, прочитав вірш, а потім разом із сином, онуком, внучкою та правнуком поклав квіти до пам’ятника побратимам. Василь Іванович розповів, що народився 13 травня 1924 року в с.Самушин. 18 травня 1944 року разом із 103-ма односельчанами мобілізований на війну. Частина односельчан була відправлена в міста Новосибірськ, Пермь, Кемерово, на військові заводи, а 20 чоловік, у т.ч. В.І. Лучик, потрапили на передову, 11 з яких загинули, а 9 залишилися живими. Односельчани потрапили на 3-й Білоруський фронт, яким керував генерал-майор М.Черніховський, в 11 гвардійську армію, котрою командував генерал армії Галицький, в 16 дивізію, де командиром був Пронів, 49 полк — командир Честяков. Був поранений в Східній Пруссії на аеродромі о 8.30. Госпіталізований, лікувався півтора місяця. Опісля лікування потрапив до командирського взводу, де працював у штабі генерала Г.Чернова. Також розповідав про те, як потрапили під бомбардування під Фастовом, де загинула велика кількість людей. На той час біля міста Фастова на полі стояли 3 ешелони чоловіків і 2 – жінок. На війну забирали цілими сім’ями. Василь Іванович має чудову пам’ять і може годинами цікаво і доступно розповідати про своє непросте життя та життя односельчан. Від імені сільської громади, учнів та вчителів школи, вклоняємось низько, і ще раз вітаємо Василя Івановича з Днем Перемоги та Днем народження. Здоров’я міцного, щастя земного, хай біди обминають вашу родину, хай доля ваша веселкою сяє, хай Мати Пречиста на крилах тримає, хай Господь дарує надію й тепло на многії літа, на щастя і добро! Матеріали підготували: | |
|