Трагедія, яка сталася 31 серпня під стінами Верховної Ради, вразила всю країну. Від вибуху бойової гранати загинули три бійці Нацгвардії та ще майже півтори сотні були поранені. Загиблі солдати Ігор Дебрін, Дмитро Сластников та Олександр Костина були звичайними строковиками, яких призвали до армії у квітні цього року. Жоден з них не «відкосив» від армії. Ці хлопці пішли захищати державу й виконали свій обов’язок до кінця. Найстаршому з них, Ігорю Дебріну, було 24 роки,  Дмитру Сластникову та Олександру Костині – 21 та 20 років відповідно. Сашко – симпатичний кароокий хлопець – вже навіть встиг одружитися…
31 серпня атмосфера агресії та нетерпимості нагніталася з самого ранку. Одні політики – Радикальна партія, «Батьківщина» та «Самопоміч» – влаштували політичне шоу з сиренами всередині парламенту, інші – «Свобода» та знову-таки «радикали» – розгорнули «передвиборчі сцени» перед Верховною Радою. Конструктивне обговорення змін до Конституції вже нікого не цікавило. Головне було – «накричати» собі побільше рейтингу. На жаль, ці політичні ігрища призвели до справжніх смертей та каліцтв людей, тому відповідальність за це лежить на всіх політиках, причетних до антиконституційної істерії.
Але де ж правда, а де брехня навколо змін до Конституції?
Проект змін до Конституції щодо децентралізації – це вимога Мінських домовленостей та наших міжнародних партнерів. Більше того, виконання Україною «Мінська-2» – це гарантія підтримки нашої держави з боку світового товариства в боротьбі з агресором та одночасно – продовження санкцій щодо Росії. Це добре розуміють й критики конституційних змін. Але рейтинг важливіший?
Отже. Брехня №1. Президент хоче не децентралізувати, а узурпувати владу, оскільки префекти – це теж саме, що і голови облдержадміністрацій. Відверта маніпуляція. Правда така, що в умовах децентралізації, коли регіони отримають більше повноважень та фінансової незалежності, префекти стануть головними запобіжниками від сепаратизму, тому що зможуть (лише через суд) зупиняти неконституційні рішення місцевих рад. У той же час всі питання, що стосуються життя місцевих громад, насамперед, розподіл бюджетних коштів, будуть вирішуватися виключно місцевою владою, яку народ вибере сам. 
Брехня №2. Президент нібито матиме право розпускати органи місцевого самоврядування, коли захоче. В проекті змін до КУ немає такої прямої норми. Натомість є ще один запобіжник від сепаратизму, коли Президент виключно у випадках прийняття місцевими радами рішень, які загрожують національній безпеці чи територіальній цілісності держави, має право звернутися до Конституційного суду і лише після його висновку – до Верховної Ради щодо розпуску місцевої ради. Отже, остаточне рішення приймає парламент. 
Брехня №3. Про міфічний особливий статус окремих районів Донбасу. В тексті закону щодо змін до Конституції чітко написано: «особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей регулюються окремим законом». Цей закон був прийнятий ще рік тому і буде діяти лише до 2017 року. Жодного слова про «особливий статус» в змінах до Конституції немає. Більше того, в прийнятому вже законі містяться конкретні норми, що «особливе місцеве самоврядування» на Донбасі можливе виключно після проведення там позачергових місцевих виборів, які мають відбутися, відповідно до Конституції України та міжнародних стандартів, за участі українських партій, ЗМІ та спостерігачів. 
І ось ми дійшли до найголовнішого. Для того, щоб зміни до Конституції набрали 300 необхідних голосів у парламенті, Росія має виконати Мінські угоди, а саме – припинити вогонь та забратися з Донбасу, тоді, як Верховна Рада повинна ухвалити майже 300 нормативних актів щодо децентралізації. 
Найбільш показовим є те, що після всього, що сталося, політики, слова і дії яких так чи інакше призвели до трагедії, жодним чином не визнали своєї провини і не попросили пробачення у батьків загиблих нацгвардійців. Замість цього той самий Олег Тягнибок на телевізійних ток-шоу цинічно звинувачує у всьому правоохоронців... Абсолютна безвідповідальність та політиканство. 
Хтось перекладає відповідальність за смерті на інших, а хтось замість того, щоб продемонструвати реальні результати, звинувачує у всьому владу і каже, що в країні немає реформ. Є політиканство імені Тягнибога, а є - імені Саакашвілі. Колишній президент Грузії, на якого було стільки сподівань, вже вкотре вляпується у не зовсім стерильні обставини. То на виборах у Чернігові заробить собі негатив, то замість звіту про зроблену роботу на посаді голови Одещини публічно інтригує проти Прем’єр-міністра. 
Несподівано ініціативного Міхаїла словесно, сама про те не здогадуючись, відшмагала директор-розпорядника МВФ Крістін Лагард, яка днями відвідала Україну і заявила, що «світ вражений швидкістю проведення реформ в нашій країні», а також відзначила ознаки економічного зростання… На відміну від дешевого політиканства згаданих осіб, кожне її слово вартує мільйони. Висновки робіть самі.

Катерина Ващук